Сьогодні минає 65 років початку операції “Вісла”. Депортація українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на західні й північні території Польщі почалася 28 квіня 1947 року.
Схожі локальні акції відбувалися й раніше у цьому регіоні, який перебував під владою СРСР, Польщі й Чехословаччини. Однак організована депортація почалася після загибелі 28 березня 1947 в районі с. Яблонкі у бою з відділом УПА заступника міністра оборони Польщі генерала К.Свєрчевського.
Цього ж дня на засіданні політбюро Польської робітничої партії було прийнято рішення про повну депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства — Вроцлавське, Гданське, Ольштинське, Познанське і Щецінське.
“В дослідженні операції “Вісла” українські та польські історики просунулися далеко — опублікований головний масив документів, – повідомив історик Володимир В’ятрович. – Першим, хто опублікував такі документи був український історик у Польщі Євген Бесило. Я думаю, що загалом опубліковано близько кількох сотень документів. Так само друкувалися спогади жертв цієї акції. Можна сказати, що проведено доволі велику роботу”.
За польськими даними, на кінець липня 1947-го було переселено 140 575 осіб, ув’язнено в концтаборі Явожно 3800 чоловік, убито 655 людей. Крім того, намагаючись прискорити асиміляцію переселенців, не допускали переїзд в одну місцевість більше 3-4 українських сімей.
Акція супроводжувалася масовим насильством над українським населенням. За словами В’ятровича, незважаючи на масштаби трагедії, про неї мало знають.
Джерело: Gazeta.ua
{jcomments on}