Колесса – Сторінка 2 – Молода Лемківщина

КРУГОМ, ЖЕНЧИКИ, КРУГОМ

Кругом, женчики, кругом
Понад зеленим лугом.
Женчики кружеляють,
Пшениці дожинають.
Женчики кружеляють,
Пшениці дожинають.

Кінець нивоньці, кінець,
Будемо плести вінець.
То з жита, то з барвінку,
На хорошу дівку.
То з жита, то з барвінку,
На хорошу дівку.

Віночок зелененький,
Господар молоденький.
Ходить собі по сінцях,
Носить руки в кишенях.
Ходить собі по сінцях,
Носить руки в кишенях.

«Женчики мої милі,
Як же ви потомились,
Прошу я вас до хати,
Скажу горілки дати.»
Прошу я вас до хати,
Скажу горілки дати.»

Кеби так горіла калина, ліщина,
Як горит дівчина, як видит фраїра.

Ой горит дівчина, як видит фраїра,
Личко руменіє, стоїт, як лелія.

Гори ти, дівчино, гори, розвивайся,
Покля с молоденька, то ж не оддавайся!

Іде доч, іде доч, ой іде доч дрібненький,
Плачут мої вочка, ой за тобом, миленький. (Двічі)

Іде доч, іде доч, на камени ся сіє,
До мене миленький здалека ся сміє. (Двічі)

Іде доч, іде доч, ой по листочку шустит,
Повідат миленька, же ся ня не пустит. (Двічі)

Кед ся ня не пустит, най же ся ня тримат,
Як буковий листок, коли ся розвият. (Двічі)

Доч іде, доч іде, мій милий пріч іде.
Дожджику втаймийся, ей, мій милий, вернийся. (Двічі)

З-поза гори місяць зишов, (Двічі)
А з-за воріт шугай вишов. (Двічі)

По саді ся проходжає, (Двічі)
Та й сам собі так думає,
Же далеко милу має.

Ни мі до ней лист писати, (Двічі)
Ни мі до ней поїхати. (Двічі)

Буду до ней лист писати, (Двічі)
Так мя будут люде знати, (Двічі)

Не так люде, як сусіди, (Двічі)
Будут мати дост бесіди. (Двічі)

Ти, місяцю, світ мі ясно, (Двічі)
Ти, коничку, йди красно. (Двічі)

А як пришли перед врата, (Двічі)
Вишла мила красна, злота. (Двічі)

Коня взяла за узденьку, (Двічі)
А милого за рученьку. (Двічі)

Коня гвела до стайниці, (Двічі)
А милого до світлиці. (Двічі)

Коню дала вівса, сіна, (Двічі)
Миленькому-меду, вина. (Двічі)

Сама сіла застарана, (Двічі)
Свої очка заплакала. (Двічі)

А ци ти жаль вівса, сіна, (Двічі)
Ци милому меду, вина? (Двічі)

Ни мі не жаль вівса, сіна, (Двічі)
Ни мі не жаль меду, вина, (Двічі)

Але мі жаль того світа, (Двічі)
Жес мі змарнів мої літа. (Двічі)

Зозуленька кукат, моє серце стукат,
Зозуленька в гаю, моє серце в жалю.

Зозуля кукала, правду повідала,
Же я там не буду, дем ся виховала.

Утераю очка, силзи мі падают,
На сивім камени ямку вибивают.

Ой Боже мой, Боже, хто мене споможе,
Милий Бог звисока, родина здалека…

Співаночки мої, складани, складани,
Штом сой наскладала коло свойой мами…