Позначка: лемківські пісні

Не світи, місячку, не світи никому,
Лем мому милому, як иде додому.

Засвіти, місячку, і ти, зоре ясна,
Перед тоти дверка, де дівчина красна.

Спали би мі, спали мої чорни очи,
Бо ся не виспали, ой, той третьой ночи.

Бо ся не виспали, милого чекали,
Чекали милого до рана білого.

Темна ночка, темна, ни кус не видома,
Пішов бим до милой, не знав єм, ци дома.

Не рубай, не стинай молоду ліщину,
Не бер же ти мене, (Двічі)
Молоду дівчину.

Не рубай, не стинай молодого дуба,
Не бер же ти мене, (Двічі)
Коль я ти нелюба.

Не плач, Рахиле, глянь, діти цілі,
Не умирають, а оживають, а оживають.
Ці діти нині є в новій святині
За Бога Сина їх була вина, їх була вина.

За Ірода злобу
Лили кров, як воду,
Дітей убивали,
За Христом шукали.
Діти, хоч пропали,
А душі зостали.
За життя утрату
Прийняли заплату,
Прийняли заплату.

Бідная ж я, мати, такої втрати
Я не забуду, доки жить буду.
Пропали діти, зів’яли квіти,
Згасли надії, зчорніли мрії, зчорніли мрії.

Зведи оченята,
Глянь, твої дитята
Сіяють нині
В небесній твердині.
Господом ізбрані,
Вінцем уквітчані
Вічно проживають,
З неба споглядають,
З неба споглядають.

Не піду я домів, аж як буде свитати,
Не мам мужа дома, то не буде мя клясти.

Не піду я домів, аж як буде свитати,
Не мам маленького — не буде плакати.

Не піду до леса з коничками,
Бо би мя гайтове полапали.

А піду на лучки, возму дівча на ручки,
Буду го колисав помалючки.

А піду на лучки, возму дівча на ручки,
Буду го колисав помалючки.

Не піду до леса без сокири,
Што ж би я там робив без дівчини?
Нарубам на фуру, а дівчати на другу,
Нарубам на фуру яличини.

Нарубам на фуру, а дівчати на другу,
Нарубам на фуру яличини.