За яречком, за яречком, за водом
Єсть там дівча, єсть там дівча з подобом.
Коби мі го, коби мі го хтіли дац,
Знав бим го, знам би го шанувац.
А як мі го, а як мі го не дают,
То най си го, то най си го тримают.
Ой най си го, ой най си го за облачком засадят,
Най на него паробочки не глядят!
За яречком шати прала, горі, долов попатряла,
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
На черчику плащ єдвабний, сідит милий на коню,
Машерує на войну.
Коня взяла за вуздечку, миленького — за ручечку,
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
Коню дала вівса-сіна, а милому меду-вина.
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
Чи тобі жаль вівса-сіна, чи милому меду-вина?
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
Ни мі не жаль вівса-сіна, ни милому меду-вина,
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
Але мі жаль того світа, што так марно ідут літа…
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
За горою, за лугом
Ходить жовнір за плугом.
Оре рілю не свою,
Добре, што в своїм краю.
Оре рілю не свою,
Добре, што в своїм краю.
Оре, оре, тай тужит,
Хто родині послужит?
Хто їм зоре, хто зіжне,
Як їм мене не стане?
Хто їм зоре, хто зіжне,
Як їм мене не стане?
Сонце ясно світило,
Світ золотом накрило.
А здалека громи б’ют,
Людям жити не дают.
А здалека громи б’ют,
Людям жити не дают.
Тутки наши орали,
Тутки наши сіяли.
За те поле, за село
Немало їх тут лягло.
За те поле, за село
Немало їх тут лягло.
На вояцкій могилі
Будут травку косити.
Тут пшениця виросте,
Синій блават зацвите.
Тут пшениця виросте,
Синій блават зацвите.
Ей, як мі коса косит,
Ей, аж ня в бочку болит,
Ей, піду до дівчини, ей, то ся мі загоїт.
Ей, косила би ся тота отавочка,
Ей, жеби мі грабала
Ей, моя фраїрочка!