Гей, ци то коса тупа,
Гей, ци трава зелена,
Же я не накосив,
Гей, коникови сена.
Гей, так мі коса голит,
Гей, аж мя в бочку болит.
Піду до дівчати,
Гей, то ся мі загоїт.
Гей, косила би ся мі,
Гей, тота поляночка,
Жеби мі грабала,
Гей, моя фраїрочка.
Гей, тече річенька,
Гей, тече бистренька,
Нихто не перейде, (Двічі)
Лем я молоденька.
Лем я молоденька
Перейду злегенька,
В правій ручці ключик (Двічі)
Від мого серденька.
В правій руці ключик
Серденько замкнути.
Кого я любила, (Двічі)
Дай Боже забути.
Дай Боже забути
Тай не спам’ятати.
На фальшивих хлопців (Двічі)
Надії не мати.
Гей, там серед поля
Виросла тополя.
Спитав ня шугай, (Двічі)
Кілько я мам поля.
А я поля не мам,
Лем чорни мам очи.
Мене такий возме, (Двічі)
Што поля не хоче.
Модест Менцинський народився в с. Великі Новосілки (тепер Мостиський район, Львівська область) в родині сільського священика. Менцинські походили зі старовинного лемківського роду з с. Мацина (Менцина) в Бескидах. Модест виростав у с. Хідновичах, куди 1888 р. переїхали його батьки. Він з раннього дитинства захоплювався народними піснями, обрядами. Від батька отримав основи нотної грамоти. Навчався в гімназії — до шостого класу в Дрогобичі, пізніше в Самборі, яку закінчив у1896 році. З 1896 до 1899 року навчався у Львівській духовній семінарії. Мистецтвом співу оволодів під керівництвом професора Львівської консерваторії Валеріана Висоцького та Юліуса Штокгаузена у м. Франкфурті-на-Майні (Німеччина). На канікули Модест приїжджав до Галичини і давав концерти в Перемишлі, Львові, Станіславі (Івано-Франківську), Стрию, Тернополі, Самборі та інших містах. 18 березня 1901 року вперше дебютував на франкфуртській сцені в опері Ф. Флотова «Марта» (партія Ліонеля). Виступав на оперних сценах багатьох міст Європи. У 1904—1908 роках — перший тенор Королівської опери у Стокгольмі. У 1902-03 – соліст Ельберфельдської опери (Німеччина), 1903-04 – оперного театру в Карлсруе (провінція Баден), 1904-10 – Стокгольмської, 1910-26 – Кельнської опер. Гастролював на оперних сценах Львова (1903, 1908-09), Лондона (“Ковент-Гарден”, 1905), Мюнхена, Берліна, Байрейта, Відня (1914), Амстердама, Копенгагена, Варшави, Праги (1924), Гамбурга, в містах Італії та Франції.
Гей, там на горі тернина,
Сподобала мі ся дівчина,
Сподобала мі ся сердечне,
Мушу її взяти конечне.
Гей, слухай, дівча, як ся маш,
Гей, ци мі свої гамбці даш,
Бо то твоя гамбця, яко м’юд,
Аж ся за ній хлопці б’ют.
Гей, поїхав мій милий аж до Гамерики. (Двічі)
Він ми висилає, гой-йо-йой,
Звідти долярики, боже мой.
Він ми висилає, гой-йо-йой,
Звідти долярики, боже мой.
Гей, я їх заміняю на крайову п’ятку. (Двічі)
Буду починала, гой-йо-йой,
В краю господарку, боже мой.
Буду починала, гой-йо-йой,
В краю господарку, боже мой.