Ей, свашка, то я свашка,
Ей, юж єм пресващила.
Ей, остатню корову,
Ей, з дружбами пропила!
Ей, остатню корову,
Ей, з дружбами пропила!
Ей, наши пані свашки,
Ей, велики пиячки.
Ей, пропили зо себе,
Ей, остатні запаски!
Ей, пропили зо себе,
Ей, остатні запаски!
Ей, свашка, то я свашка,
Ей, премилена свашка.
Ей, кеби мі стояла,
Ей, перед ґембом фляшка!
Ей, кеби мі стояла,
Ей, перед ґембом фляшка!
Ей, погнівався мій наймиленьший
Без причини на мене.
Осідлав собі коня сивенького
І пішов пріч од мене.
Осідлав собі коня сивенького
І пішов пріч од мене.
Коби я мала вірну служеньку,
Післала бим по нього.
Най би приїхав, службу понехав,
Бо мі тяжко без нього.
Най би приїхав, службу понехав,
Бо мі тяжко без нього.
Волоньки мої половенькії,
Чом же мі не орете,
Літонька мої молоденькії,
Як мі марні гинете.
Літонька мої молоденькії,
Як мі марні гинете.
Світ мі, місячку, світ же мі ясні,
Ой яко млинське коло,
Вийди, дівчино, вийди, єдина,
Та прогвар до мене хоч слово.
Вийди, дівчино, вийди, єдина,
Та прогвар до мене хоч слово.
Ей, не зато я сьпівам,
Ей, бим весела била,
Ей, але зато сьпівам,
Ей, бо веселе серце мам.
Ей, сьпівам я сой, сьпівам.
Ей, голос гором іде,
Ей, миленького не мам,
Ей, то до мя не приде.
Ей, сьпівам я сой, сьпівам,
Ей, і буду сьпівати,
Ей, о рідних Карпатах,
Ей, не мож забувати.
Ей, бо наши гороньки,
Ей, зелени Карпати,
Ей, не тра оддавати
Ей, за жадни дукати!
За свою багатовікову історію український народ створив високу мистецьку культуру.
У невичерпній скарбниці музичної України – могутня сила дум та історичних пісень, чистота і ніжна краса ліричних, безжальна викривальність сатиричних, життєлюбність жартівливих пісень, мистецька довершеність поліфонічного народного багатоголосся, розмаїта інструментальна культура, що корінням своїм сягає вглиб століть. Розмаїття пісенних форм, широка палітра музичних діалектів української народної музики, пов’язаних з тією чи іншою етнографічною групою, – всі ці надбання народу пройшли крізь серце і душу В. Барвінського і стали основою його композиторської спадщини, зокрема фортепіанної.
Походив композитор із відомого старовинного галицького роду Барвінських, представники якого ставили собі в житті єдину мету – щире служіння українству на ниві освіти, культури, літератури та науки. Здобував музичну освіту В. Барвінський спочатку у своєї матері, згодом – у чеського педагога В. Курца у Львові, а в професора В. Новака та І. Гольтфельда – у Празі. В. Новак завжди заохочував В. Барвінського до вивчення українського фольклору. В листі з Праги до матері композитор писав: “Руські пісні, зібрані П. Бажанським, опісля спроваджу собі Лисенка і ті мелодії буду гармонізувати для вправи”. Новак спрямовував талант молодого композитора на шлях реалістичної музики з опорою на використання мелодичної основи української народної пісні.