Била я весела, але не в тім рочку,
Пішла мі веселіст за гору височку.
За гору височку, за море червене,
Юж моє серденько не буде веселе.
Вийду я на гору і там собі стану,
Кому я ся кому до ручок дістану?
Стяли бучка, стяли, стяли зеленого,
Взяли за воячка милого мойого!
Єдного мі взяли, другого ся строят,
Чи тоти панове Бога ся не боят?
Одлетіло ябко в поле до тернячка,
Полишив мя шугай — пішов за воячка!
Бивай мі здорова ти, дівчино моя,
Не забивай о мі, коли ласка твоя,
Я в дорогу виїжджаю, на серденьку тугу маю,
З тобов розстаюся, на Бога здаюся.
Я в дорогу виїжджаю, на серденьку тугу маю,
З тобов розстаюся, на Бога здаюся.
Їдь, милий, в дорогу, дорога щаслива.
Я на каждім кроці буду ти жичлива,
Лем скоро вертай з дороги, знаєш ти добрі,
Же вороги нам на перешкоді, любитися годі.
Лем скоро вертай з дороги, знаєш ти добрі,
Же вороги нам на перешкоді, любитися годі.
Милий у дорозі коня напуває,
Несут йому вістку, дівча заручают,
«Нехай єй заручат, і так єї не звінчают,
Она мойом буде, не розлучат люде».
«Нехай єй заручат, і так єї не звінчают,
Она мойом буде, не розлучат люде».
Запровадив милий коника до двора:
Вийд же, дівчатонько, най побесідую.
Стою, стою — не виходит, певно она мном юж гордит,
Моя возлюблена певно заручена.
Стою, стою — не виходит, певно она мном юж гордит,
Моя возлюблена певно заручена.
«Чогос ти, дівчино, товди не казала,
Як ти все од мене подарунки брала?»
«Забирай си свої дари, глядай собі іншой пари,
Я в них не ходила, тебе не любила».
«Забирай си свої дари, глядай собі іншой пари,
Я в них не ходила, тебе не любила».
«Билас ти, дівчино, як на небі зірка,
А тепер зов’янеш, як ружова квітка.
Не раз, не два ти зав’янеш, як на мене оком глянеш,
Спомнеш мої слова — не будеш щаслива».
Не раз, не два ти зав’янеш, як на мене оком глянеш,
Спомнеш мої слова — не будеш щаслива».
Бива мене мати паличком з ліщини,
Жеби я не ходив до вадной дівчини. (Двічі)
А я си змудрував, паличку м попсував,
До дівчати м ходив, аж єм підскакував. (Двічі)
Дівчатко, дівчатко, зроблю я ти цяцько,
З ручками, з ножками, з сивими очками. (Двічі)
Янічку златовлас, цілуй моє личко,
А цяцько нам зробиш, як буду женичком. (Двічі)
Бива любов, бива медже нами двома.
Розмива, рознесла (Двічі)
Тота бистра вода.
Бодай тота вода каменьом заросва,
Же она нашу любов (Двічі)
Розлива, рознесва.
Любосте, любосте, гіршас од болести.
Боліст перебуду (Двічі),
Любов не забуду.
Боліст перебуду г постели лежачи,
А любови не забуду, (Двічі)
По світу ходячи.
Бив мене муж
Три рази юж —
З віника дубчаком,
З лободи патичком —
Кість поламав.
А я, грішна, спати лягла,
Встала раненько,
Вмила личенько,
Поснідала:
З’їла вола, барана,
Гусочку і курочку,
Сімдесят поросят,
Індика, як бика, —
Ще була голодна.