А ДЕ ТОТА СТУДЕНІЧКА

А де тота студенічка, што голуб купався?
А де тота коханічка, што я з ньом кохався?

А у лісі конопельку журавлі клюют,
А юж мою наймиленьшу до шлюбу ведут.

А юж тота студенічка листочком припала,
А юж твоя коханічка з другим ся звінчала.

Ой жаль, жаль, серцю буде,
Же єй возмут чужи люде, мені не буде…

Єден веде за рученьку, другий за рукав,
Третьому ся серце крає, же він єй не взяв.

Ой жаль, жаль, серцю буде,
Же єй возмут чужи люде, мені не буде…

А ДЕ Ж ТОТА ДОРІЖЕНЬКА

А де ж тота доріженька з Пермишля до Львова,
Випала мі з-під коника, випала мі з-під коника золота підкова.

А не жаль підковечки, я тої золотої,
Лем но мі жаль дівчиноньки, лем но мі жаль дівчиноньки я тої молодої.

Скропи, Боже, доріженьку, би ся не курила,
Перекажу до дівчини, перекажу до дівчини би ся не журила.

А ГНАЛИ ГУРАЛЕ ОВЦЕ, ОВЦЕ

А гнали гурале овце, овце,
Купили кожушок Дорце, Дорце.

А наша Доруся шепче, шепче,
Же она кожушок не кце, не кце.

Ани ти, Дорусю, не шепч, не шепч,
Бо ти тот кошушок роздреш, роздреш.

Бо ти ся на осінь видаш, видаш,
То ти ся кожушок придаст, придаст.

А ВІДСИ ГОРА, ВІДСИ ДРУГАЯ

А відси гора, відси другая,
Меже тими гороньками ясная зоря. (Двічі)

Я собі гадав, що зоря зійшла,
А то моя дівчинонька по воду вийшла. (Двічі)

А я за нею, як за зорею,
Чистим полем, сивим конем, я єй догоню.

Я єй догонив, та їй ся вклонив:
«А хто тебе, моя мила, так рано збудив?» (Двічі)

«Нихто не збудив, встала я сама,
Коли перша зірка зишла, я ся вмивала. (Двічі)

Я ся вмивала, тай заплакала,
Тай за свого миленького тяжко згадала». (Двічі)

А ВЖЕ ВЕЧІР ВЕЧОРІЄ, СОНЕЧКО НИЗІЄ

А вже вечір вечоріє, сонечко низіє,
Баба діда обмиває, а дід молодіє.

Баба діда обмиває солодким медочком,
Дала баба дідусеві біленьку сорочку.

Баба діда обмиває зимною водою,
Посилає баба діда в студню за водою.

Ой коли б не ті стежини, не ті перелази,
Принюс би я тобі води хоч зо штири рази.

Іде баба за водою, щоб ся умивала,
А дід бабу штурнув ззаду — баба в воду впала!

Слава тобі, Ісусику, і Ти, Божа Матко,
А жес мі ся утопила ти, шкарадна бабско!

Іде дідо дорогою, тай в долоні ріже, ріже!
Обернувся дід, а ззаду баба з води лізе!

Ратуй мене, дідусику, не йди до другої,
Бо у мене таке серце, як і в молодої.