А ЗА НАШОМ ХИЖОМ СИВИ ВОЛЧАТА

А за нашом хижом сиви волчата. (Двічі)
Младий я ся женив, (Двічі)
Плачут дівчата.

Не ошукав я ся яко на віні. (Двічі)
Воли може продай, (Двічі)
Але жену ні.

Ой бо воли продаст за триста злотих, (Двічі)
Ой але жену ні (Двічі)
За сто дукатів.

Ой який то тяжкий тот стан малженьский, (Двічі)
Ой ищи тяжший, (Двічі)
Як камін млиньский.

Ой бо камін млиньский вера хлоп рушит, (Двічі)
Ой а стан малженьский (Двічі)
Лем Бог розлучит.

А ЗА НАШОМ ХИЖОМ ПЕЛЕХАТА ГРУШКА

А за нашом хижом пелехата грушка, (Двічі)
Юж ся похилила (Двічі)
Доєдна галузка.

Доєдна галузка, і вершок ся зламав. (Двічі)
Молодий паробок (Двічі)
З дівчатма в карти грав.

Грали они, грали, полігали спати. (Двічі)
Прилетів сивий птах, (Двічі)
Почав їх зганяти.

Вставай, дівча, вставай, юж єс ся виспала, (Двічі)
Твій зелений вінец (Двічі)
Бистра вода взяла.

Ой як си го взяла, нехай си го бере. (Двічі)
Ми ся побудиме, (Двічі)
Ми го здогониме.

В калиновім лесе улан коня чеше, (Двічі)
Шабльом траву косит, (Двічі)
Коникови носит.

А ЗА НАШОМ ЗАГРАДОЧКОМ

А за нашом заградочком
Ясне сонце світит,
Всіяла там моя мила (Двічі)
Вселенкеє зіля.

Засіява, заграбава,
Біла ружа зишла,
Тай сама мі моя мила (Двічі)
До касарні пришва.

А за нашом заградочком
Ясне сонце світит,
А ти в войску, моє серце, (Двічі)
Нихто тя не видит.

Сонце сходит і заходит,
Житя проминає,
Ци ти скоро ся повернеш, (Двічі)
Мамичка питає.

Дам ти ружу біленькую,
Штом єй поливала,
Дам і руку вірнесеньку, (Двічі)
Буду з войска ждава.

А ДЕ ТОТА СТУДЕНІЧКА

А де тота студенічка, што голуб купався?
А де тота коханічка, што я з ньом кохався?

А у лісі конопельку журавлі клюют,
А юж мою наймиленьшу до шлюбу ведут.

А юж тота студенічка листочком припала,
А юж твоя коханічка з другим ся звінчала.

Ой жаль, жаль, серцю буде,
Же єй возмут чужи люде, мені не буде…

Єден веде за рученьку, другий за рукав,
Третьому ся серце крає, же він єй не взяв.

Ой жаль, жаль, серцю буде,
Же єй возмут чужи люде, мені не буде…

А ДЕ Ж ТОТА ДОРІЖЕНЬКА

А де ж тота доріженька з Пермишля до Львова,
Випала мі з-під коника, випала мі з-під коника золота підкова.

А не жаль підковечки, я тої золотої,
Лем но мі жаль дівчиноньки, лем но мі жаль дівчиноньки я тої молодої.

Скропи, Боже, доріженьку, би ся не курила,
Перекажу до дівчини, перекажу до дівчини би ся не журила.