Співанки – Сторінка 63 – Молода Лемківщина

ІДЗЕМ, ІДЗЕМ, АЖ СЯ ТРЄСЕМ

Ідзем, ідзем, аж ся трєсем,
Моїй милій ціжми несем,
Жеби боса не ходила,
Жеби ножки не скаліла.
Жеби боса не ходила,
Жеби ножки не скаліла.

Недалеко верба бучка,
Не піду я за гайдучка,
Бо гайдучок дробно скаче,
Його жена горко плаче.
Бо гайдучок дробно скаче,
Його жена горко плаче.

Мадяр пиє, мадяр скаче,
За мадяром жена плаче,
Плачут дзеці, плаче жена,
Же мадяра дома нема.
Плачут дзеці, плаче жена,
Же мадяра дома нема.

Ідеме, ідеме, дрожки не знаєме. (Двічі)
Добри люде знают, (Двічі)
То нам повідают.

Не тота мі мати, што мя виховала, (Двічі)
Але тота мати, (Двічі)
Што мі дівча дала.

Чого ти ту пришла, чого ти ту сіла, (Двічі)
Кед ти не робила, (Двічі)
Што будеш ти їла?

Хоц я не робила, але мій муж робив, (Двічі)
Самам ту не пришла, (Двічі)
Але по мя ходив.

Самам ту не пришла, вода мя принесла, (Двічі)
Бодай тота вода (Двічі)
На ярок не вишла.

Ідеме, ідеме, дороги не знаме,
В калиновім лісі ночувать будеме.

Ідеме, ідеме і піском, і ледом,
А чей дістанеме палюночки з медом.

Ідем, ідем, згори до долини,
Ідеме глядати той новой родини.

Ідеме, ідеме, де дві свічки горят,
Будеме дуркати, а чей нам отворят.

Кед нам не отворят — даме коням сіна,
Будеме чекати, де Ванцьова жена.

Іде звізда чудна з восток на полуднє,
Над вертепом сіяє, трьом царям путь являє.

З восток три царі Христу несуть дари.
Ірод же їх стрічає — «Куди ідете?» — питає.

«В Вифлеєм ідемо, Христу дари несемо,
Щоб нам зволив прожити, в небі Його хвалити!»

Іде доч, іде доч, ой іде доч дрібненький,
Плачут мої вочка, ой за тобом, миленький. (Двічі)

Іде доч, іде доч, на камени ся сіє,
До мене миленький здалека ся сміє. (Двічі)

Іде доч, іде доч, ой по листочку шустит,
Повідат миленька, же ся ня не пустит. (Двічі)

Кед ся ня не пустит, най же ся ня тримат,
Як буковий листок, коли ся розвият. (Двічі)

Доч іде, доч іде, мій милий пріч іде.
Дожджику втаймийся, ей, мій милий, вернийся. (Двічі)