ЖИТО, ЖИТО, ОЗИМИНА

Жито, жито, озимина,
Любит мене Катерина,
Она мене, а я єї,
Дай мі, Боже, взяти єї.

І сам не знам, што робити,
З ким ся маю оженити,
Ой чи з Ксеньом, чи Галином,
Чи з том гарном Катерином?

ЖЕНИВ БИМ СЯ

Женив бим ся, біда моя, (Двічі)
Вандруючи, ножки болят.
Чардаш, шпіцекі, голомбом!

Жебис била не кумечка, (Двічі)
Била бис мі фраїречка.
Чардаш, шпіцекі, голомбом!

Лем мі тівко фабірує, (Двічі)
Же кум куму не любує.
Чардаш, шпіцекі, голомбом!

ЖЕБИ ТИ ЗНАВ, ЯНЧИК

Жеби ти знав, Янчик,
Як мя болит пальчик.
Ой навертав бис воли
І згори, і здоли.

Самам навернула,
На траву сой сіла,
Под же ту, миленький,
Штос бим ти повіла.

Повіла бим я ти
Таку новиноньку,
Жебис си поглядав
Іншу фраїроньку.

Жебис си поглядав,
Бо я юж си нашла.
Юж я тя не буду
Оченьками пасла.

Оченьками пасла,
За ручку водила.
Глядай си іншої,
Коль єм ти не мила.

ЖЕБИ НЕ Я, ЖЕБИ НЕ ТИ

Жеби не я, жеби не ти,
Ей, то би коник води не пив,
Ей, але кед я рано стаю,
Ей, коникови води даю.
Ей, але кед я рано стаю,
Ей, коникови води даю.

Жеби биво не свитаво,
Ей, то би биво дівча спаво.
Ей, але зачав трубач трубиц,
Ей, зачавося дівча будиц.
Ей, але зачав трубач трубиц,
Ей, зачавося дівча будиц.

Не про мене, лем про миву,
Ей, збудував бим тоту хижу,
Ей, збудував бим при поточку,
Ей, поставив бим си лавочку.
Ей, збудував бим при поточку,
Ей, поставив бим си лавочку.

ЖЕБИ НЕ ТА КУМА

Жеби не та кума і не та дітина, Не била би нині у кума гостина. Гостина, гостина ищи ліпша буде, Як наша кумуся здоровенька буде. Як наша кумуся здоровенька буде, Дитя приколише, гостину зрихтує! Співала Антоніна Плеш, село Волиця Антологія лемківської пісні /Упорядник М. Байко/. — Львів, Видавнича фірма «Афіша», 2005