Позначка: греко-католицька церква

Помер отець Роман Сембратович

Отець Роман Сембратович, якому було 80 рокiв, помер у п’ятницю – через два днi по смертi власної дружини. У його похоронi взяли участь аж 48 священикiв Української автокефальної православної церкви на чолi з архиєпископом Львiвським Макарiєм.

Роман Сембратович народився у селi Либохора в Туркiвському районi. Пiсля закiнчення Волинської духовної семiнарiї став священиком на Старосамбiрщинi, в селi Велика Лiнина. А з 1978-го й до смертi – у Самбiрському районi – на парафiях сiл Ваньовичi й Морозовичi.

Отець Роман походив з вiдомої в Галичинi родини, в якiй протягом 17 поколiнь були священики, зокрема два митрополити УГКЦ – Йосиф та Сильвестр.

Ми памятаємо. Михайло Вербицький (1815-1870) та Михайло Черешньовський (1911-1994)

Цього дня на Лемківщині народилися МИХАЙЛО ВЕРБИЦЬКИЙ (1815-1870) та МИХАЙЛО ЧЕРЕШНЬОВСЬКИЙ (1911-1994)

* * *

5 березня 1815 року в селі Явірник Руський на Надсянні (сьогодні Перемишльський повіт, Республіка Польща) у родині греко-католицького священика народився Михайло ВЕРБИЦЬКИЙ (1815-1870) –  греко-католицький священик, український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, автор гімну України «Ще не вмерла Україна».

 

КАПЕЛАНИ ТА ДУХОВНА ОПІКА В УКРАЇНСЬКІЙ ДИВІЗІЇ ВІЙСЬК СС “ГАЛИЧИНА”

Дивізія СС “Галичина” відіграла незначну роль у Другій світовій війні, але й нині вона є предметом гострих дискусій як в Україні, так і за кордоном.

Підставою для цих суперечок є: приписування дивізії участі у каральних операціях проти цивільних мешканців – ідеться про створені чотири т. зв. “поліційні полки”, а саме: 4, 5, 6 і 7-й, із яких 4-й полк із середини лютого 1944 р. діяв у районі Збаража, Золочева і Бродів проти радянських партизанів, а 5-й – у той самий час був направлений у район Любліна, Грубешева і Холма воювати проти польських та радянських партизанів [1, с. 53-54]; зарахування дивізії до дивізії СС, але в конкретному значенні цього слова ця дивізія не була дивізією СС, а – дивізією зброї СС (Waffen SS), бо її український офіцерський і солдатський склад ніколи не був абсорбований нацистською ідеологією, а лише підпорядкований есесівському командуванню [2, с. 236] і, зрештою, райхсфюрер СС Генріх Гіммлер вважав українців не есесівцями, а тільки тими, хто служить в СС, тому термін СС заборонялося вживати щодо вояків, які служили в підрозділах СС, але не були німцями за національністю [1, с. 77].

ЯВОЖНО – ТРАГІЧНИЙ СИМВОЛ АКЦІЇ «Вісла»

Наприкінці «У рамках репресивної акції щодо української людності вирішено: 1. В скорому темпі переселити українців та змішані сім’ї на повернуті терени (…), не створюючи компактних скупчень і не ближче 100 км від кордону. 2. Виселенську акцію погодити з урядами Радянського Союзу і Чехословаччини», – такими лаконічними словами записано в протоколі із засідання Політбюро Польської робітничої партії від 29 березня 1947 р. рішення про негайне проведення акції «Вісла». Рішення про трагедію майже двохсот тисяч українців, які уникнули брутальної депортації в УРСР. Найвищий орган комуністів у Польщі вирішив переселити з етнічних земель усі гілки українського народу на західні і північні землі Польщі. Полонізація стала остаточною ціллю національної політики польських властей. Не такої сподівалися заплати лемки від Владислава Гомулки, якого переховували перед нацистами в 1942 р. Ось комуністична вдячність!

 

ТАЛЕРГОФ

Черговий раз при перегляді інтернет-сторінок, присвячених темі Талергофа*, мене вразило, як завзято російські сайти використовують цю тему для запеклих політичних маніпуляцій. Інакше як “геноцидом русского народа” чи “Галицкой Голгофой” Талергоф, який, до слова, був не єдиним табором для цивільних інтернованих осіб у час Першої світової війни, на цих сайтах не називають. Австро-угорське позначення русинів досі, чи саме зараз, забезпечує хаос у думках. Русини, або ще, на талергофських сайтах, “русскіє братья” або просто “русскіє” , це зовсім не автоматичне окреслення москвофіла, як можна зрозуміти з пропагандистських численних сучасних інформацій. Так називалися в Австро-Угорській монархії українці, тобто мешканці Східної Галичини, нещасні жертви постійних маніпуляцій своїх сусідів – поляків чи росіян.