Позначка: лемківські пісні

НА ЗЕЛЕНІЙ ПАСІЦІ

На зеленій пасіці, (Двічі)
Розмарий зелений. (Двічі)
А хто не зна, што біда, (Двічі)
То най ся оженит. (Двічі)

А я оженився, (Двічі)
Хоч не налюбився, (Двічі)
Тепер біду маю, (Двічі)
На дівок моргаю. (Двічі)

Там пониже селечка (Двічі)
Дівки ся купают, (Двічі)
На зелени вербинки (Двічі)
Фартушки вішают. (Двічі)

А тоти фартушки (Двічі)
З білими краями, (Двічі)
А тоти дівчата (Двічі)
З чорними очами. (Двічі)

НА ЗАГРАДІ ЧЕРЕШЕНЬКА

На заграді черешенька,
Під облачком дві.
Моя мила, премилена, (Двічі)
Що то є тобі?

Я без тебе, мій шугаю,
Ходжу все смутна.
Вечер прийдеш, рано підеш, (Двічі)
Нич не повідаш?

Моя мила захворіла,
Не знам од чого.
Тепер буде повідала (Двічі)
На мя одного.

На кого бим повідала,
Як не на тебе.
Вечер пришов, рано пішов, (Двічі)
Не любиш мене.

Носив єс мі до постелі
Токайске вино.
Аби м дитя не хрестила (Двічі)
На твоє ймено.

Ходит Янчик по заграді,
Файні ґрат, співат.
А Ганічка — при колисці (Двічі)
Плаче, нарікат…

НА ДУНАЮ ШАТИ ПРАЛА

На Дунаю шати прала, плакала. (Двічі)
На милого вшитки вини складала.

На Дунаю, моя мила, што робиш? (Двічі)
— Шати перу, драга душе, ти видиш.

— Жебис прала і співала — то є нич, (Двічі)
А ти плачеш і нарікаш — то є річ.

— Не плачу я, мій миленький, за нічим, (Двічі)
Лем за твоїм любуваням великим.

Бос повідав, же мя возмеш восени, (Двічі)
Як облетит дрібне листя з черешні.

А ти мене, фалечнику, понехав, (Двічі)
Фалечне ти, фалечнику, серце мав.

НА ДУНАЄЧКУ, ПРИ БЕРЕЖЕЧКУ (колядка)

На Дунаєчку, при бережечку, щедрий вечір, святий вечір.
А там, у лісі, святі воду святили, щедрий вечір, святий вечір.
Воду святили, хрест загубили, щедрий вечір, святий вечір.
А туди ішла ґречная панна, щедрий вечір, святий вечір.
Ґречная панна в Дунай по воду, щедрий вечір, святий вечір.
Перейшли її та усі святі, щедрий вечір, святий вечір.
Узяли її просить, благати, щедрий вечір, святий вечір.
Чи не знайшла ти золотий хрестик, щедрий вечір, святий вечір.

НА ГОРІ ВИСОКІЙ ЦЕРКОВЦЯ СТОЯЛА

На горі високій церковця стояла,
Коло ней дівчина квіточки садила,
Ой садила, ой співала,
Матір Божу щастя прохала.

З’їздив я коника, з’їздив вороного,
Скажи, мила, правду, ци буде що з того?
Ой ци буде, ой ци ні.
Скажи правду, серце, ти мені.

Я тобі казала, щом роду простого,
Ти за мнов не возмеш посагу жадного,
Ой ти в мене посаг, самая,
Як на небі зоря красная.

Тепер мені кажеш, щом зоренька красна,
Потому ми скажеш: «Доленько нещасна».
А як ти не скажеш, — то мати:
«Було си сироти не брати». Гей!