Позначка: лемківські пісні

НА ГОРІ ВИСОКІЙ ГІЛЛЯ СЯ ХИЛЯЄ

На горі високій гілля ся хиляє,
Козак до дівчини низько ся кланяє.
А склонився козак з коня вороного:
«Люби мя, дівчино, хлопця молодого.»
А склонився козак з коня вороного:
«Люби мя, дівчино, хлопця молодого.»

Приходит впівночи. Дай, Боже, погоди,
Штоб вишла дівчина до броду по воду.
Підбила єй филя і кинула в воду. (Двічі)

Надійшли козаки коні напувати —
Уздріли дівчину, стали ратувати.
«Ратуй мя, козаче, ратуй мя молоду,
Дістанеш від мене красну нагороду.
«Ратуй мя, козаче, ратуй мя молоду,
Дістанеш від мене красну нагороду.

Від татунця мого-коня вороного,
Від мойой мамусі — полотна льняного».
«Ани я не хочу жадної заплати,
Тільки хочу тебе за жіночку взяти!»
«Ани я не хочу жадної заплати,
Тільки хочу тебе за жіночку взяти!»

«Ой маю я, маю твойом жінком бути,
То волю я, волю в Дунаю тонути».
Тонула дівчина, тонула аж до дна,
Тілько виплинула хусточка єдвабна.
Тонула дівчина, тонула аж до дна,
Тілько виплинула хусточка єдвабна.

Прийшов отец, мати, і ціла родина,
То, що утонула хороша дівчина.
Не плач отец, мати, і ціла родина,
Бо вже утонула хороша дівчина.
Не плач отец, мати, і ціла родина,
Бо вже утонула хороша дівчина.

НА ГОРИ КРЯК — ПІД ВОДОМ ПНЯК

На гори кряк — під водом пняк.
Серед води — рибалоньки,
А в тім селі — дівонька,
Я тому рад.
Серед води — рибалоньки,
А в тім селі — дівонька,
Я тому рад

Дівча моє, серце моє,
Почекай мя до яри,
Аж заквитнут фіяли,
Будеш моя.
Почекай мя до яри,
Аж заквитнут фіяли,
Будеш моя.

Она ждала і чекала,
Не могла ся дочекати,
Не могла ся дочекати
До Михава.
Не могла ся дочекати,
Не могла ся дочекати
До Михава.

НА ВІЙТОВІЙ РОЛІ

На війтовій ролі студенечка стоїт.
Чого ти, дівчино, по воду не ходиш?

Не видно, не видно гарной дівки моєй.
Ци ти ся мя стидаш, ци ти ся мя боїш?

Чого би я тебе, Ванічко, стидава?
Кед би м я за тобов до води скочива.

До води, до води, што ся вково точит.
Такого Ванічка, што ма чорни очи.

Чорни очи маме, на ся позераме.
Што кому до того, же ми ся кохаме!

Што кому до того, што кому то шкодит.
Кохатись нам вільно, бо ми ще моводи.

Дуднит вода, дуднит в цемброваній студни.
Закохатись легко, оженитись трудно.

НА ВИСОКІЙ ТУРМІ

На високій турмі
Два голуби сідят. (Двічі)

Люде їм завидят,
Же ся ради видят. (Двічі)

А люде-прелюде,
Не завидте тому, (Двічі)

Бо ся сподобало
Так єдно другому. (Двічі)

Як Янчик умер,
Ганичка зостала, (Двічі)

На жалостний погріб
Так скоро летіла. (Двічі)

Як она почула
По-перший раз дзвона: (Двічі)

Прошу вас, мамичко,
Прошу вас, про Бога, (Двічі)

Пустте же мя, пустте
На жалосний погріб! (Двічі)

Як она скочила,
Ани не смотрила та на прибераня,

На жалосний погріб
Так скоро летіла. (Двічі)

А як она пришла,
Юж го погребали. (Двічі)

Прошу вас, грабаре,
Прошу вас, про Бога, (Двічі)

Вимте мі го, вимте,
Вимте мі го з гроба. (Двічі)

А грабар послухав
Та і його виняв. (Двічі)

Як він його виняв,
Зараз він єй обняв. (Двічі)

Як він єй обняв,
Зараз єй задусив. (Двічі)

Яничка сховали
Пониже костела. (Двічі)

Ганичку сховали
Повише костела. (Двічі)

На Яничку росне
Дробна розмария. (Двічі)

На Ганичці росне
Дробна центурія. (Двічі)

Росли они, росли,
Аж костіл преросли. (Двічі)

Як костіл преросли,
Та ся разом зросли. (Двічі)

А їх люба мати
Все їм прешкаджала. (Двічі)

Што г вечір виросли,
Рано їх зожала. (Двічі)

Свою грішну душу
Навіки прокляла! (Двічі)

Тепер, добри люде,
То мі ся покайте, (Двічі)

Як ся люблять двоє,
Побратся їм дайте. (Двічі)