лемківські пісні – Сторінка 36

КАЛИНА, КАЛИНА, ПО НІЙ ЯВОРИНА

Калина, калина, по ній яворина. (Двічі)
Одроб мі, мой мила, (Двічі)
Штос мі поробила.

А ти поробила не нарік, не на два. (Двічі)
Юж я ти, мій милий, (Двічі)
Одробиц не годна.

Калина, калина, чом не процвітаєш? (Двічі)
Молода дівчина, (Двічі)
Чом плачеш, ридаєш?

Як мі не плакати, як мі не тужити, (Двічі)
Любилам милого, (Двічі)
Не можу з ним жити.

Й а, люлю мі, люлю,
Добрі тобі спати,
Покля тя колише
Твоя рідна мати.

Але як тя буде
Чужа колисати,
Буде ти, синочку,
Колиска скрипати.

Колисала бим тя
До рана, до біла,
Кед би я, дитино,
Спати не хотіла.

Ой гаю мій, гаю,
Добрі тобі спати,
Покля тя колише
Твоя рідна мати.

Їдят коні і п’ют коні
З-за новой драбини.
Як же можна не любити
Молодой дівчини.
Як же можна не любити
Молодой дівчини.

Іде козак берегами,
Підковками креше,
За ним, за ним шварне дівча
Черевички несе.
За ним, за ним шварне дівча
Черевички несе.

Їду, їду не знам кади, дує вітер на мя всяди.
Дує, дує вшелеякий, бодав не дув ниґда такий. (Двічі)

Їду, їду пред обідом, ци по жену, ци по біду.
Кед по жену — то на возі, кед по біду — на телізі. (Двічі)

Здалека зме приїхали, коні нам ся залюштали,
Треба би нам ручничка повтирати коничка. (Двічі)

Іщи раз, іши раз, ей, піду, мила, до вас.
Кед мі тя не дадут, ей, піду ся звербовац.

Іщи раз, іщи раз, ей, твому припомніню.
Кед мі тя не дадут, ей, то сой домів піду.

Іщи раз, іщи раз гвечер на тім місци.
Кед мі тя не дадуть, ей, знам юж своє місце.