Позначка: лемківські пісні

ЗА ЯРЕЧКОМ МИЛА СТОЯЛА

За яречком мила стояла, стояла, стояла
В чистій водиці рученьки вмивала, вмивала, вмивала.

Ой рученьки мої біленьки, біленьки, біленьки.
Кому ж ви будете миленьки, миленьки, миленьки?

Жеби то доброму, дай Боже, дай Боже, дай Боже.
Але як планному, хрань Боже, хрань Боже, хрань Боже.

Заваруй ня, Боже, од злого,од злого, од злого,
Од води великой, од мужа бридкого, бридкого, бридкого.

Од води великой, бо бим ся втопила, втопила, втопила,
Од мужа бридкого, бо бим ся ганьбила, ганьбила, ганьбила.

ЗА ДУНАЙ, ЗА ДУНАЙ

За Дунай, за Дунай, за ту тиху воду.
Мам я там фраїрку, як тоту ягоду. (Двічі)

Прид, милий, прид, милий, або мі одкаж,
Бо моє серденько засмучене барз. (Двічі)

За горком, за горком, але не за том,
Пасе ся когутик з курочком чубатом. (Двічі)

ЗА ГОРУ ВИСОКУ ЗАПАДАТ СОНЕЧКО

За гору високу западат сонечко,
Не повіч никому про моє сердечко.

Бо мня болит серце і тота главичка
За того шувного мого шугаїчка.

Юж сонечко зашло за гори, за гори,
А мене сердечко, ой болит тай болит.

ЗА ГОРОЮ, ЗА ЛУГОМ

За горою, за лугом
Ходить жовнір за плугом.
Оре рілю не свою,
Добре, што в своїм краю.
Оре рілю не свою,
Добре, што в своїм краю.

Оре, оре, тай тужит,
Хто родині послужит?
Хто їм зоре, хто зіжне,
Як їм мене не стане?
Хто їм зоре, хто зіжне,
Як їм мене не стане?

Сонце ясно світило,
Світ золотом накрило.
А здалека громи б’ют,
Людям жити не дают.
А здалека громи б’ют,
Людям жити не дают.

Тутки наши орали,
Тутки наши сіяли.
За те поле, за село
Немало їх тут лягло.
За те поле, за село
Немало їх тут лягло.

На вояцкій могилі
Будут травку косити.
Тут пшениця виросте,
Синій блават зацвите.
Тут пшениця виросте,
Синій блават зацвите.