Позначка: Прага

Ми памятаємо – Євген Коновалець (1891-1938)

Konovalets

 

Сьогодні відзначаємо 121 річницю від народження ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ (1891-1938)

 

14 червня 1891 року у селі Зашків на Львівщині у сім’ї вчителя народився Євген КОНОВАЛЕЦЬ – полковник Армії Української Народної Республіки (1917-1920), командант Української Військової Організації (1920-1929), голова Проводу Організації Українських Націоналістів (1927-1938).

 

Навчався в Академічній гімназії у Львові (1901-1909). Вивчав право на юридичному факультеті Львівського університету (1909).

 

З студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. У 1910 р. Коновалець брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові. Як один з лідерів українського студентського руху був обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу (з 1913). Став членом Української Національно-Демократичної Партії. Був секретарем львівської філії «Просвіти», тісно співпрацював з друкованим органом організації місячником «Письмо з Просвіти», був членом «Академічної громади».

 

На початку ПСВ Коновалець був мобілізований до австрійської армії (1914). У 1915 році у бою під Маківкою він потрапляє у російський полон і до 1917 року перебував у таборах для військовополонених, звідки вдається втекти.

 

КУБІЙОВИЧ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ (1900-1985)

Географ, демограф, енциклопедист, організатор української науки. Дослідник і популяризатор географії, українського етносу на теренах України та поза ними. Обґрунтував концепцію відродження національної держави в її етнічних межах. З його ім’ям пов’язані підготовка та вихід у світ „Енциклопедії українознавства” та англомовної „Енциклопедії України”. Голова Наукового товариства імені Шевченка в Європі (1952-85).

Народився Володимир Кубійович у с. Матіїв на Лемківщині. Початкову освіту здобув у народній школі та Цісарсько-королівській гімназії, де 1918р. склав іспит на зрілість. Закінчив філософський факультет Ягелонського університету у Кракові, у 1928-39 рр. працював доцентом географії цього університету.Займався вивченням українських етнічних земель у складі Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії. З 1931 року — дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка, голова його географічної секції. Як видатний географ брав участь у міжнародних наукових конгресах у Празі (1932), Варшаві (1934) і Болгарії (1936), де виступав з доповідями. У своїх дослідженнях польсько-українських окраїн Кубійович послідовно обстоював українські геополітичні інтереси і провадив наукову дискусію з польськими вченими, яких звинувачував в умисному підробленні статистичних даних в дослідженнях, за що в 1939 був позбавлений кафедри в Ягеллонському університеті.