Закарпаття, де ще 15 березня 1939 року було проголошено утворення Карпатської України із єдиною державною українською мовою, українським національним гімном “Ще не вмерла Україна” і синьо-жовтим прапором, на сьогоднішній день, наче Буріданів осел, метається між двома копицями сіна, у пошуку свого імені та ідентичності. Як могло статися так, що на зламі 1989-1990 років з однієї копиці наскубали сіна ще й на другу, так звану русинську? Хто зацікавлений у цьому? І чому українці настільки байдуже ставляться до цих політичних процесів? На ці питання намагалися відповісти учасники конференції “Русини Закарпаття: хто ми?”, що відбувалася 21 жовтня цього року в Ужгороді.
