Русини Закарпаття: хто ми? За матеріалами наукової конференції в Ужгороді, 21 жовтня 2012

Herb-Zakarpattja1Закарпаття, де ще 15 березня 1939 року було проголошено утворення Карпатської України із єдиною державною українською мовою, українським національним гімном “Ще не вмерла Україна” і синьо-жовтим прапором, на сьогоднішній день, наче Буріданів осел, метається між двома копицями сіна, у пошуку свого імені та ідентичності. Як могло статися так, що на зламі 1989-1990 років з однієї копиці наскубали сіна ще й на другу, так звану русинську? Хто зацікавлений у цьому? І чому українці настільки байдуже ставляться до цих політичних процесів? На ці питання намагалися відповісти учасники конференції “Русини Закарпаття: хто ми?”, що відбувалася 21 жовтня цього року в Ужгороді.

 

Ми памятаємо. Олександр Духнович (1803-1865)

Duchnovych__1865

24 квітня 1803 року в селі Тополя (сьогодні Республіка Словаччина, Пряшівщина) на Лемківщині в сім’ї священика Василя Духновича та Марії Гербер народився син Олександр ДУХНОВИЧ – греко-католицький священик, русинський-український письменник, педагог, поет, культурний діяч, народний будитель.

 

Незабаром після народження сина сім’я переїхали у село Стакчин, де Олександр провів своє дитинство. У шість років Олександр почав вчитися грамоті, першим його вчителем став дядько, Дмитро Гербер, що навчав його з букваря, псалтиря та часослова. У дев’ять років Олександр Духнович продовжив навчання в Ужгородській школі (1818-1823), яке велося угорською мовою. Далі продовжив навчання в гімназії у Кошицях (1823-1825), а звідти був переведений в Ужгородську семінарію, де він вивчав богослов’я (1825-1827)