Гей, юж я ся видала,
Та юж я невісточка,
Гей, юж я там не стану,
Ой та де стала дівочка.
Бо дівочка си стане,
Гей, та близко к олтарйови,
Ой а я невісточка,
Гей, та лем ку порогови.
Автор: admin
ГЕЙ, ЧИ ТИ ТАМ ДОМА, ПАНЕ ГОСПОДАРЮ
Гей, чи ти там дома, пане господарю?
Пане господарю, дай Боже!
Чи в твоїм дворі столи стелени?
Двори метени, дай Боже!
А конец стола святий Микола,
Святий Микола, дай Боже!
Головоньку склонив, слезоньки зронив,
Слезоньки зронив, дай Боже!
Богородиця зрана заспала,
Зрана заспала, дай Боже!
Встань, Богородице, встань, не журися,
Розвеселися, дай Боже!
Будемо мати троє гостеньків,
Троє гостеньків, дай Боже!
Перший гостенько — ясне соненько,
Ясне соненько, дай Боже!
Другий гостенько — ясний місяченько,
Ясний місяченько, дай Боже!
Третій гостенько- дрібний дожджичок,
Дрібний дожджичок, дай Боже!
Сонечко мовит: Нема над мене,
Нема над мене, дай Боже!
Як я си зийду в неділеньку рано,
В неділеньку рано, дай Боже!
Розвеселятся церкви, костели,
Люди по селах, дай Боже!
Місячок мовит: Нема над мене,
Нема над мене, дай Боже!
Як я си зийду темненької ночи,
Темненької ночи, дай Боже!
Возрадуються люди в дорозі,
Коники в возі, дай Боже!
Дожджичок мовит: Нема над мене,
Нема над мене, дай Боже!
Як я перейду три рази в маю,
Три рази в маю, дай Боже!
Розвеселится жито, пшениця
І вся пашниця, дай Боже!
А дай же нам Боже всего посполу,
Всего посполу, дай Боже!
Зерно в коморі, статку в оборі,
Статку в оборі, дай Боже!
ГЕЙ, ЦИ ТО КОСА ТУПА
Гей, ци то коса тупа,
Гей, ци трава зелена,
Же я не накосив,
Гей, коникови сена.
Гей, так мі коса голит,
Гей, аж мя в бочку болит.
Піду до дівчати,
Гей, то ся мі загоїт.
Гей, косила би ся мі,
Гей, тота поляночка,
Жеби мі грабала,
Гей, моя фраїрочка.
ГЕЙ, ТЕЧЕ РІЧЕНЬКА
Гей, тече річенька,
Гей, тече бистренька,
Нихто не перейде, (Двічі)
Лем я молоденька.
Лем я молоденька
Перейду злегенька,
В правій ручці ключик (Двічі)
Від мого серденька.
В правій руці ключик
Серденько замкнути.
Кого я любила, (Двічі)
Дай Боже забути.
Дай Боже забути
Тай не спам’ятати.
На фальшивих хлопців (Двічі)
Надії не мати.
Гей, там серед поля
Виросла тополя.
Спитав ня шугай, (Двічі)
Кілько я мам поля.
А я поля не мам,
Лем чорни мам очи.
Мене такий возме, (Двічі)
Што поля не хоче.
МОДЕСТ МЕНЦИНСЬКИЙ (1875 – 1935) – ОПЕРНИЙ СПІВАК
Модест Менцинський народився в с. Великі Новосілки (тепер Мостиський район, Львівська область) в родині сільського священика. Менцинські походили зі старовинного лемківського роду з с. Мацина (Менцина) в Бескидах. Модест виростав у с. Хідновичах, куди 1888 р. переїхали його батьки. Він з раннього дитинства захоплювався народними піснями, обрядами. Від батька отримав основи нотної грамоти. Навчався в гімназії — до шостого класу в Дрогобичі, пізніше в Самборі, яку закінчив у1896 році. З 1896 до 1899 року навчався у Львівській духовній семінарії. Мистецтвом співу оволодів під керівництвом професора Львівської консерваторії Валеріана Висоцького та Юліуса Штокгаузена у м. Франкфурті-на-Майні (Німеччина). На канікули Модест приїжджав до Галичини і давав концерти в Перемишлі, Львові, Станіславі (Івано-Франківську), Стрию, Тернополі, Самборі та інших містах. 18 березня 1901 року вперше дебютував на франкфуртській сцені в опері Ф. Флотова «Марта» (партія Ліонеля). Виступав на оперних сценах багатьох міст Європи. У 1904—1908 роках — перший тенор Королівської опери у Стокгольмі. У 1902-03 – соліст Ельберфельдської опери (Німеччина), 1903-04 – оперного театру в Карлсруе (провінція Баден), 1904-10 – Стокгольмської, 1910-26 – Кельнської опер. Гастролював на оперних сценах Львова (1903, 1908-09), Лондона (“Ковент-Гарден”, 1905), Мюнхена, Берліна, Байрейта, Відня (1914), Амстердама, Копенгагена, Варшави, Праги (1924), Гамбурга, в містах Італії та Франції.