В нашім керті ягоди, малини, (Двічі)
Почалися згори до долини. (Двічі)
А хто мі їх позберат, позберат, (Двічі)
Кед я не мам свойого милого. (Двічі)
Ой Боже мій, Боже мій, Боже мій, (Двічі)
Де ся діват розкош мій, розкіш мій? (Двічі)
Ой дуй, вітре, горошок, вітрочок, (Двічі)
Та за мойом розкошом, розкошом. (Двічі)
Розкошонько, гей, моя, гей, моя,
А де ж мі ся поділа, поділа?
По високій горі, гей, горі, гей
З вітром полетіла, полетіла!
У 1896 р. закінчив філософський факультет Львівського університету. У 1891-1892 рр. слухав лекції у Віденському університеті (зокрема курс гармонії у композитора А. Брукнера). У 1898-1929 рр. викладав у гімназіях міст Львова, Cтрия, Cамбора. У 1906-1907 рр.- учасник слов’янського семінару В. Ягича. З 1909 р. – дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, з 1929 р. – голова його Етнографічної комісії. Академік ВУАН (з 1929). В 1918 захистив дисертацію у Віденському університеті та отримав вчену ступінь доктора філології. Досліджував ритміку українських народних пісень, народні пісні Галичини, Волині, Лемківщини. У 1933 р. виключений з ВУАН, у 1939 р. поновлений. З 1939 р. – професор і завідувач кафедри Львівського державного університету ім. І. Франка, з 1940 р. – директор Львівського етнографічного музею і Львівського відділу Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії АН УРCР. Підтримував творчі зв’язки з В. Гнатюком, К. Квіткою, М. Лисенком, Лесею Українкою, І. Франком. Помер 4 березня 1947 року. Похований у Львові.
В Маластові чорна роля,
Я єй орав не буду,
Бо мі моя мила то мовила,
Же на войну поїду.
Я на войну, з войни додом,
Ти ся ще не видала?
Повідж же мі, моя наймиленьша,
На кого ж ти чекала?
Я чекала, мій Іванку,
Я чекала на тебе,
Же як ти ся з воєнки повернеш,
То ня вознеш до себе.
В калиновім моїм лесє
Пташкове співают.
А юж мого миленького
На войну волают.
Волают, волают,
Коня му сідлают,
Як же тебе зохабити
В тім великим жалю.
Зохаблю тя, моя мила,
Уважай на себе,
Кед не прийду з рік, з два,
Не чекай на мене.
На войну поїду,
Тебе ту зохаблю,
А як верну додомоньку,
То тебе полюблю.
В калиновім лісі
Вода камінь несе.
Сидить на нім дівча, (Двічі)
Русу косу чеше.
Чеше вона, чеше,
І дитя колише.
До свого Яничка (Двічі)
Дрібні листи пише.
Пише вона, пише
Дрібнесеньку стрічку,
Що напише листок, (Двічі)
То кидає в річку.
Ой пливи, листочку,
Пливи за водою.
Запитай Яничка, (Двічі)
Чи він тужить за мною?