За яречком, за яречком, за водом
Єсть там дівча, єсть там дівча з подобом.
Коби мі го, коби мі го хтіли дац,
Знав бим го, знам би го шанувац.
А як мі го, а як мі го не дают,
То най си го, то най си го тримают.
Ой най си го, ой най си го за облачком засадят,
Най на него паробочки не глядят!
За яречком шати прала, горі, долов попатряла,
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
На черчику плащ єдвабний, сідит милий на коню,
Машерує на войну.
Коня взяла за вуздечку, миленького — за ручечку,
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
Коню дала вівса-сіна, а милому меду-вина.
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
Чи тобі жаль вівса-сіна, чи милому меду-вина?
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
Ни мі не жаль вівса-сіна, ни милому меду-вина,
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
Але мі жаль того світа, што так марно ідут літа…
Гоп, цюп, черчик хлопчик ладний!
За яречком мила стояла, стояла, стояла
В чистій водиці рученьки вмивала, вмивала, вмивала.
Ой рученьки мої біленьки, біленьки, біленьки.
Кому ж ви будете миленьки, миленьки, миленьки?
Жеби то доброму, дай Боже, дай Боже, дай Боже.
Але як планному, хрань Боже, хрань Боже, хрань Боже.
Заваруй ня, Боже, од злого,од злого, од злого,
Од води великой, од мужа бридкого, бридкого, бридкого.
Од води великой, бо бим ся втопила, втопила, втопила,
Од мужа бридкого, бо бим ся ганьбила, ганьбила, ганьбила.
За то мене головонька болит,
Же мій милий за другима ходит.
До півночи за другима ходит,
По півночи додому приходит.
За Дунай, за Дунай, за ту тиху воду.
Мам я там фраїрку, як тоту ягоду. (Двічі)
Прид, милий, прид, милий, або мі одкаж,
Бо моє серденько засмучене барз. (Двічі)
За горком, за горком, але не за том,
Пасе ся когутик з курочком чубатом. (Двічі)