Позначка: лемківські пісні

ИШЛИ ДІВКИ НА СОБІТКУ

Ишли дівки на собітку,
Нашли собі чорну кітку.

Нім ся хлопці посходили,
Дівки кітку розхватили.

Не солену, не мащену,
Лем попелом потрясену.

І попелу дост не мали,
Лем од хлопців позичали.

А попелу дост по селу,
І куколю дост по полю.

Ой на Яна, на варґача,
Зарізали хлопці ґача.

Закся дівки посходили,
Хлопці ґача смачні зіли.

Ой на Яна, на карпеля,
Зарізали дівки теля.

Зак ся хлопці посходили,
Дівки теля розхватили.

Ой на Яна, на патлача,
Зарізали хлопці гача.

Зарізали, засмажили,
Дівкам хвостик залишили.

Ой на Яна, на курделя,
Зарізали дівки теля.

Зарізали, засмажили,
Хлопцям роги залишили!

ИДУ ГОРАМИ, ИДУ ЛІСАМИ

Иду горами, иду лісами,
А як тя закличу, одозвийся мі.

На горі сосна сім рочків росла,
Сідит під ньом моя мила смутна, жалосна.

Чом ти бануєш, за ким жалуєш?
Повідж же мені, моя мила, ци за мя підеш?

Мила моя, мила, єст ти єдна винна,
Близько води биваш, ножки не омиваш .

Як бис дальше била, личко бис не мила,
Личко по тижньови, ножки по рокови.

Дякую ти, мила, за твою роботу,
Штос мі отворала дверечка в суботу.

Дверечка в суботу, в неділю облачок,
Остан мила здрава, бо я юж воячок!

Одозвися зараз серденьку мому,
Най же прийду ближче к личеньку твому.

ЗРОДИЛИСЯ ТЕРКИ ЗА ГОРАМИ

Зродилися терки за горами,
Підеме ми на ні з кошиками;
Будеме торгати, будеме ламати
З конарами, з конарами.

Пришов би я до вас каждий вечер,
Жеби сте мі дали, што би я хтів:
Тото дівча шварне, што ма очка чорни,
То би я хтів, то би я хтів.

Пришов би я до вас каждий вечер,
Жеби сте мі дали, што би я хтів:
Не мисочку лену, а шварну Олену,
То би я хтів, то би я хтів.

Пришов би я до вас каждий вечер,
Пред вашими дверми велька мочар,
Прелож, мила, дручки, прейду помалючки,
Каждий вечір, каждий вечір.

Пришла бим я до вас, кед бим сміла,
Жеби сте мі дали, што бим хтіла:
Того шугаїчка, што ма чорни очка,
То бим хтіла, то бим хтіла.

З-ПОЗА ГОРИ МІСЯЦЬ ЗИШОВ

З-поза гори місяць зишов, (Двічі)
А з-за воріт шугай вишов. (Двічі)

По саді ся проходжає, (Двічі)
Та й сам собі так думає,
Же далеко милу має.

Ни мі до ней лист писати, (Двічі)
Ни мі до ней поїхати. (Двічі)

Буду до ней лист писати, (Двічі)
Так мя будут люде знати, (Двічі)

Не так люде, як сусіди, (Двічі)
Будут мати дост бесіди. (Двічі)

Ти, місяцю, світ мі ясно, (Двічі)
Ти, коничку, йди красно. (Двічі)

А як пришли перед врата, (Двічі)
Вишла мила красна, злота. (Двічі)

Коня взяла за узденьку, (Двічі)
А милого за рученьку. (Двічі)

Коня гвела до стайниці, (Двічі)
А милого до світлиці. (Двічі)

Коню дала вівса, сіна, (Двічі)
Миленькому-меду, вина. (Двічі)

Сама сіла застарана, (Двічі)
Свої очка заплакала. (Двічі)

А ци ти жаль вівса, сіна, (Двічі)
Ци милому меду, вина? (Двічі)

Ни мі не жаль вівса, сіна, (Двічі)
Ни мі не жаль меду, вина, (Двічі)

Але мі жаль того світа, (Двічі)
Жес мі змарнів мої літа. (Двічі)

ЗОЗУЛЕНЬКО СИВА

Зозуленько сива, де будеш кувала,
Ей, кедь єсь сой на бучку вершочок зламала?

Буду я си, буду на зеленой соснє,
Ей, закіль мі на бучку вершочок виросне.

Зозуленька кукат, моє серце пукат.
Ей, ма чого пукати, не є де бивати.

Турниця, Турниця, не піду за Гриця,
Ей, піду за Івана, буде з ня хрестянка.

Іванку, (Двічі) взяла вода лавку,
Ей, кади ми підеме по зелену травку.

Калиночку ламлю, березина гнеся.
Чужи жени люблю — своєй не хоче ся.

Вийду на горбочок, запискам в листочок,
Ей, познавай миленька, чий то голосочок.

Спознам тя, миленький, спознам тя по ходзе,
Ей, бо ти ходиш, як рибка по водзе.

Вийду на обору, стану на солому,
Ей, як го не любити, кед го виджу з дому.

Дівчинонько моя, лем ся не оддавай,
Ей, мому серденьку жалю не додавай.

Коничку мій сивий, буд же мі щасливий,
Ей, як піду на войну, жеби мя не вбили!

Широкий ярочок, я го перескочу,
Ей, червоні чежемки, я їх не замочу.

Широкий ярочок, бистра водичка,
Ей, чом мі не напоїш, миленька, коничка?

Я го не напою, бо я ся го бою,
Ей, бо то кінь неукий, вирве мі ся з руки.

Ей, ми з жнив ідеме, співати будеме.
Не бійтеся, хлопці, добрий рік настане,

Ей, за червене ябко дівчатко дістане.
За червене ябко, за фалаток грушки,

Ей, достане дівчатко і білі подушки.
Ей, не хочу, не хочу той богацкой дівки,

Бо богацка дівка не хоче робити,
Ей, нав’яже коралів, каже ся любити.

Хлопець я сой шварний, не боюся битки.
Ей, де ся хлопці биют, я за пец ся крию.

Хлопець я си, хлопець, маленька дитина,
Ей, скочу, перескочу багацького сина.

Хлопець я си, хлопець, годував мя отец,
Годувала матка, цісар доостатка.

Пискай, пташку, пискай в зеленій брезинє,
Ей, што мі Бог обіцяв — ниґда мя не мине!