лемківські пісні – Сторінка 42

ЗОЗУЛЕНЬКО БІЛА

Зозуленько біла, де ти будеш кукала?
Кед єс сой на бучку, ей вершок зламала. (Двічі)

Буду я кукала на зеленій сосні,
Докаль мі на бучку ей вершок виросне. (Двічі)

Зозуленька кукат, моє серце стукат,
Зозуленька в гаю, моє серце в жалю.

Зозуля кукала, правду повідала,
Же я там не буду, дем ся виховала.

Утераю очка, силзи мі падают,
На сивім камени ямку вибивают.

Ой Боже мой, Боже, хто мене споможе,
Милий Бог звисока, родина здалека…

Співаночки мої, складани, складани,
Штом сой наскладала коло свойой мами…

Зелено, зелено, коло зеленого,
Пасе милий волки і я коло нього. (Двічі)

Пасе милий волки, я пасу ягнята,
Обой ми си маме чорни оченята. (Двічі)

Чорни очи маме, обоє ся здаме,
Шо ж кому до того, же ми ся кохаме. (Двічі)

Шо ж кому до того, і шо ж кому на тім,
Же ми ся кохаме, як сестричка з братом. (Двічі)

Зелене, зелене коло зеленого,
Танцує мій милий, а я коло нього.

Зелене, зелене попід гору скаче,
Шалене дівчатко за миленьким плаче.

Червене яблочко попід гору не скач,
Шалене дівчатко.за миленьким не плач.

Не тота, не тота зелена, не тота,
Юж мя проминула за милим охота.

Сивий кін, сивий кін, гей отаву пасе,
Єден мя любує, а другому засе.

Зелена ліщина оріхи родила,
Молодая дівчинонька козака любила. (Двічі)

Вона го любила і за ним тужила,
Мене про козака моя мамця била. (Двічі)

Била мене мати і ще буде бити,
Як не перестану козака любити. (Двічі)

Я не перестану, покля не дістану
Личка рум’яного, хорошого стану. (Двічі)

Над водою стою, у воду дивлюся,
Такий замір маю, що я утоплюся. (Двічі)

Не журся, дівчино, не загублюй душу,
Хоц ти найбідніша, тебе взяти мушу! (Двічі)