ИШОВ ЯНИЧКО В ОГЛЯДИ

Ишов Яничко в огляди (Двічі)
Без материнськой поради. (Двічі)

А як ся мати дознала, (Двічі)
На Чорну гору бігала. (Двічі)

Дрібне коріння копала, (Двічі)
Она Яничка струц мала. (Двічі)

А як ся Янчик то напив, (Двічі)
Зараз за серце ся злапив. (Двічі)

Нич ти, синочку, не буде, (Двічі)
Лем покля сонце не зайде. (Двічі)

Сонце за гору заходит, (Двічі)
З Яничка душа виходит. (Двічі)

З Ганичком идут на воду, (Двічі)
Яничка несут до гробу. (Двічі)

Тераз, мамичко, тераз маш (Двічі)
Заміст весілля погріб враз! (Двічі)

ИШОВ ФУРМАН З ПОДОЛЯ

Ишов фурман з Подоля, (Двічі)
На качмарку заволав: (Двічі)

— Качмарочко молода, (Двічі)
Де єст добра господа? (Двічі)

— У мене єст господа, (Двічі)
Бо я сама молода. (Двічі)

Маю вино і пиво, (Двічі)
І оброчок, і сіно, (Двічі)

І дві дівки служебни (Двічі)
Для фурманів потребни. (Двічі)

— А, качмарко Маринко, (Двічі)
Налій же мі збан винка! (Двічі)

— Як же я ти наляц мам, (Двічі)
Кед подертий жупан маш? (Двічі)

— Хоц подертий мам, (Двічі)
Але мам грошей, яко пан. (Двічі)

— Як маш грошей, яко пан, (Двічі)
То я за тя дівку дам. (Двічі)

Ти би дівку давала, (Двічі)
А сама ся не брала. (Двічі)

Горці тримаш під лавом, (Двічі)
Заросли ти муравом. (Двічі)

А таліри під столом (Двічі)
Заросли ти барлогом. (Двічі)

ИШОВ СОЙ ОД МИЛОЙ

Ишов сой од милой,Заблудив сом. (Тричі)І зостал сом спати под ядловцом,Гей, ля тріля, под ядловцом! А з того ядловцаЛубок лежит, (Тричі)А до мойой милой інший ходит,Гей, ля тріля, інший ходит! Кед ходит, най си ходит,Най си єй ма. (Тричі)Най собі єй перед мном не обийма,Гей, ля тріля, не обийма! Бо мої оченька,Як у врана, (Тричі)За… Читати далі ИШОВ СОЙ ОД МИЛОЙ

ИШОВ МИЛИЙ З ВОЙНИ

Ишов милий з войни, так мі наказував,
Жеби моє личко інший не любував,інший не любував. (Двічі)

Не бійся, миленький, нич ся мі не стане,
Хоц дехто полюбит, тобі зостане, тобі зостане. (Двічі)

Била любост, била, юж не буде така,
Бо той дівочка не кажда єднака, не кажда єднака. (Двічі)

Била любост, била медже нами двома,
Юж така не буде медже десятьома, медже десятьома. (Двічі)

Як я сой заспівам красні, премилені,
Юж мі ся розов’ют під бучком корені, під бучком корені. (Двічі)

Заспівам сой раз, бо маю такий глас,
Почує мя милий, де буде коня пас, де буде коня пас. (Двічі)

Жально мі тя жально, моя мила, жально,
Бо тя не виділи мої очка давно, мої очка давно. (Двічі)

Бо тя не виділи ни гнеска, ни вчера,
Мої оченята ни гнеска, ни вчера, ни гнеска, ни вчера. (Двічі)

ИШЛИ РИБАРЕ НА РИБИ

Ишли рибаре на риби (Двічі)
До той глубокой долини. (Двічі)

Зашли они там на долє, (Двічі)
Нашли они там пахолє, (Двічі)

Зачали питац: Чиє є? (Двічі)
А єден каже: Возмем го! (Двічі)

А другий каже: Лишме го! (Двічі)
А третій на то нич не дбав, (Двічі)

Лем до рихтаря знати дав. (Двічі)
Вшиткими дзвонами дзвонили, (Двічі)

Жеби ся дівочки сходили. (Двічі)
А кажда пришла г’ віночку, (Двічі)

Лем та рихтарьова в чепочку. (Двічі)
Ой Ганцьо, Ганцьо, де вінец? (Двічі)

Шмарила лем го в Дунаєц. (Двічі)
А чого ж ти го шмарила? (Двічі)

Бом го нерада носила. (Двічі)
А взяли Ганцю за ручки, (Двічі)

Вивели єй там на лучки. (Двічі)
Мали ї стинац главичку. (Двічі)

Як мате стинац — стинайце, (Двічі)
Най отец, мати не плаче. (Двічі)

А отец, мати — слезами, (Двічі)
А фраїрове — жартами. (Двічі)