Ми памятаємо. Іван Бердаль (1928-1986))

15 березня 1928 року у селі Вілька (сьогодні Сяноцький повіт Республіки Польща) на Лемківщині народився Іван БЕРДАЛЬ – різьбяр, один з кращих представників рельєфної різьби по дереву. Вирішальне значення у виборі майбутньої професії мало місце народження. Село Вілька історично стало одним з осередків (разом із селом Балутянка) різьбярства на Лемківщині, представниками якої здавна була родина… Читати далі Ми памятаємо. Іван Бердаль (1928-1986))

БІБЛІОТЕКА ТОВАРИСТВА ЛЕМКІВЩИНА

СВОЮ РОБОТУ РОЗПОЧАЛА БІБЛІОТЕКА «ТОВАРИСТВА «ЛЕМКІВЩИНА» Враховуючи суспільно-культурну сферу діяльності організації переважна більшість книг присвячена історично-культурній тематиці. Основну частину фонду становлять книги з 1. лемкознавства – історія Лемківщини, лемківська культура та традиції, матеріали про вихідців з Лемківщини, їхні спогади; 2. історії України у воєнний та повоєнний період, Закерзоння, ЗУНР, ОУН-УПА; 3. довідникові та енциклопедичні видання;… Читати далі БІБЛІОТЕКА ТОВАРИСТВА ЛЕМКІВЩИНА

АКЦІЯ “ВІСЛА”, 1947

Пересунення границь Польщі на захід внаслідок Другої світової війни та домовленостей між Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки та Великобританією не розвя’зувало питання національних меншин. Щоправда, зменшувалося число білорусів, литовців, і особливо українців, але на кілька мільйонів прибуло німців. Стало менше і євреїв, але це виникало безпосередньо з екстермінаційної щодо них політики нацистів. Перед польськими комуністичними колами, які за підтримкою Радянського Союзу перехоплювали у Польщі владу, виринула проблема опрацювання політики щодо національних меншин. Перші заяви свідчать про відсутність однозначної позиції в національній політиці, за винятком ставлення до німців, яких передбвчувано виселити з території Польщі. Підтримка ними нацистського режиму та кривди, вчинені полякам та іншим народам, унеможливлювало дружнє співжиття між ними. До того ж доходило питання приналежності та полонізації німецьких земель, які мали підпоряткуватися польській адміністрації.

Відносно інших національностей, частина комуністів з початку передбачувала можливість заспокоєння їхніх культурно-освітніх потреб.  В серпні 1944 р. дозволено на відкриття шкіл для білорусів та українців. З черги інші, особливо ті, яки прибули з Червоною армєю, рахувалися за однонаціональною Польщою. Однак треба пам’ятати про те, що тогочасна залежність польських комуністів від Кремля була дуже великою. Так насправді здійснювали вони стремління Сталіна до поневолення народів Центральної Європи, у тому і поляків. Це означало, що основні політичні рішення приймалися у Москві, а не у Люблині, а потім у Варшаві.