Позначка: Лемківщина

КУБІЙОВИЧ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ (1900-1985)

Географ, демограф, енциклопедист, організатор української науки. Дослідник і популяризатор географії, українського етносу на теренах України та поза ними. Обґрунтував концепцію відродження національної держави в її етнічних межах. З його ім’ям пов’язані підготовка та вихід у світ „Енциклопедії українознавства” та англомовної „Енциклопедії України”. Голова Наукового товариства імені Шевченка в Європі (1952-85).

Народився Володимир Кубійович у с. Матіїв на Лемківщині. Початкову освіту здобув у народній школі та Цісарсько-королівській гімназії, де 1918р. склав іспит на зрілість. Закінчив філософський факультет Ягелонського університету у Кракові, у 1928-39 рр. працював доцентом географії цього університету.Займався вивченням українських етнічних земель у складі Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії. З 1931 року — дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка, голова його географічної секції. Як видатний географ брав участь у міжнародних наукових конгресах у Празі (1932), Варшаві (1934) і Болгарії (1936), де виступав з доповідями. У своїх дослідженнях польсько-українських окраїн Кубійович послідовно обстоював українські геополітичні інтереси і провадив наукову дискусію з польськими вченими, яких звинувачував в умисному підробленні статистичних даних в дослідженнях, за що в 1939 був позбавлений кафедри в Ягеллонському університеті.

 

НА ЗНІЩЕННЄ РУСІ

Коли на початку ХХ століття відродилася Українська держава, то більшість провідників польського національно-визвольного руху, відкинувши недавнє гасло поневоленої польської демократії “За вашу і нашу свободу”, не тільки пішли на повне заперечення прав українського народу на самостійне життя на його західній етнічній території, а й піднесли на нього меч з метою загарбання цих земель. Зокрема, в Галичині вже з перших днів проголошення Західно-Української Народної Республіки поляки підняли повстання проти легітимної української влади.

Зрозуміло, що українці змушені були збройною силою відповісти на ці завойовницькі посягання, не заперечуючи водночас права польського народу відроджувати власну самостійну державність на його етнічних землях. Однак тодішня польська політична еліта підштовхнула поляків на дальший збройний спротив прагненню українців бути господарем на рідних землях. Надалі між двома сусідніми народами, котрі щойно вирвалися з неволі, зав’язалась жорстока боротьба, і це в той самий час, коли зі Сходу насувався більшовизм — нова небезпека, яка загрожувала існуванню української і польської держав.

ЛЕМКІВЩИНА: ІСТОРІЯ

Лемківщина (лем. Лемковина, пол. Łemkowszczyzna) – історичнно етнічна територія України розташована в Карпатах між ріками Сян і Попрад на сході (межі сучасної Польщі) та на північний захід від річки Уж на Закарпатті до річки Попрад у Словаччині, на якій здавна проживала етнографічна група українців – лемки.

Загальна площа близько 3,500 км2.

Далекі предки лемків (lemko, rusyn, lemkos, lemky) – це древнє східно-слов’янське плем’я, що їхні дослідники переважно називають білими хорватами. Вже в VІ-VІІ ст.ст. вони проживали по обох схилах західних Карпат. Назва “білі ” у той час означало “західні”. Кольорами: білий – захід, чорний – північ, червоний – південь, давні народи визначали сторони світу. Назва “хорвати” (горвати) означала, що саме ця група слов’ян оселилася в горах. Про білих хорватів згадує давньоруський літописець Нестор у своїй “Повісті врємєнних лєт”. Більша частина білих хорватів потім мігрувала на південь і оселилася на території сучасноїї Хорватії.

ЛЕМКІВЩИНА (Я часто бачу у сні украдені гори)

Лемківщина (Я часто бачу у сні украдені гори)   Слова: Костянтин Павляк Музика: Костянтин Павляк Обробка слів, переклад: не омий Обробка мелодії: Я часто бачу у сні украдені гори,але їх стережуть від нас прикордонні дозория там ніколи не був, хтозна чи буду колись,але ще півстоліття тому наші батьки там жили. Пр.: Але там на Лемківщині… Читати далі ЛЕМКІВЩИНА (Я часто бачу у сні украдені гори)