Ми памятаємо. Андрій Орисик (1922-1998) та Володимир Гнатюк (1871-1926)

Сьогодні відзначаємо день народження АНДРІЯ ОРИСИКА (1922-1998) та ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА (1871-1926)

 

9 травня 1922 року в селі Вілька (Республіка Польща) на Лемківщині  в сім’ї різбяра народився Андрій ОРИСИК – майстер художнього різьблення по дереву, член Спілки художників України.

 

Різьбити почав з дитинства. Його подальший шлях навряд чи міг бути іншим, оскільки народився він у колисці лемківського різьбярства, а його батьком була знакова постать у школі лемківської різьби по дереву Михайло Орисик. Саме у нього Андрій навчався ремеслу.

 

У 1945 році сім’я була переселена в Україну в село Гутисько на Тернопільщину, де вже наступного року помер батько. Після цього Андрій переїжджає на Львівщину у Трускавець.

 

Об’єктом його творчості стали фауна (дикі та домашні тварини), флора та сцени з життя. Серед найвідоміших робіт «Ведмідь-пасічник», «Олень», «Дикий кабан», «Орел», «Телятниця», скульптурна композиція «Визволення», яка знаходиться у Музеї лемківської культури в селі Зиндранова на Лемківщині. Автор композиції за творами Тараса Шевченка «На панщині», «Катерина», «Козаки в турецькій неволі». Від батька перейняв спосіб різьблення сцен з життя реальних людей.

* * *

Hnatuyk_1971-1926

У цей день 1871 року в селі Велеснів на Тернопільщині народився ВОЛОДИМИР ГНАТЮК (1871-1936) – український етнограф, фольклорист, мовознавець, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач та громадський діяч, член-кореспондент Імперської Петербурзької АН (1909), академік АН України (1924), член Празької та Віденської Академії наук, Чеського наукового товариства (1905), Австрійського етнографічного товариства у Відні (1907) та Міжнародного союзу фольклористів у Гельсінкі

Навчався в гімназіях у Бучачі та Станіславі (сьогодні Івано-Франківськ), філософському факультеті Львівського університету (1894-1899), де студіював у Михайла Грушевського та Олександра Колесси.

 

У Пряшеві вийшла бібліографія творів українських письменників Словаччини

Obkladinka_slov_bibiliografii

Чудова книжка вийшла у Пряшеві. Державна наукова бібліотека цього міста видала унікальну працю «Твори український письменників Словаччини (Бібліографія книжкових видань 1945-2010)».

Центр дослідження визвольного руху отримав аудіозаписи 124 українців Закерзоння

На них зафіксовані спогади 124 українців Закерзоння (нині територія Польщі), учасників визвольного руху, підпільників ОУН та вояків УПА. Про це йдеться у переданому УНІАН прес-релізі Центру досліджень визвольного руху.

У Польщі добудовують меморіал упівцям — жертвам репресій

За кошти Львівщини

Учора депутати Львівської облради, а також голова об’єднання товариств депортованих українців “Закерзоння” Володимир Середа відвідали Меморіальний комплекс полеглим українцям на кладовищі села Воля-Заліська Підкарпатського воєводства Республіки Польща, де покояться вояки УПА та жертви українсько-польських протистоянь 1944-1947 років.

Акція «Вісла»: як повертаємося до історії

Напередодні відзначення 65-х роковин Акції «Вісла» не один українець Польщі може ставити собі запитання: навіщо нам повертатися до минулого? Яка користь від того, що згадуватимемо про депортацію, коли, здається, усе вже сказано?

Не виключено, що такі ж запитання-сумніви з’являться і в поляків, пролунають звинувачення: «ви, українці, знову про те саме, знову про своє». Тому вважаю, що тепер, коли минає 65 літ від події, що сталася 1947 року, варто впорядкувати не лише наше ставлення до неї, але й показати цю нитку, яка наше минуле поєднує з сьогоденням. Будь-яка річниця, а особливо та, яку відзначаємо у зв’язку з сумнозвісним 28 квітня 1947 р., дає нам нагоду поглянути і на історичну подію в її сутності, і на теперішні наслідки.

Справді, небагато нового можна сказати про саму операцію, яка почалася 28 квітня 1947 р.

Відомі основні факти, відомі головні «герої», етапи її проведення. Іде дискусія, та вона стосується переважно істориків: чи операція була самостійним рішенням польських комуністів, чи наказ-спонукання прийшов із Москви?

Акція «Вісла»: як повертаємося до історії
Дзвін миру на ватряному полі в Ждині.Фото Юрія Гаврилюка

Можна теж вести юридичний спір, чи була ця масова депортація т.зв. комуністичним злочином (згідно з визначенням, записаним у законі, прийнятому польським парламентом 1998 р.). Певно, деякі полемісти надалі будуть виносити арґументи, мовляв, польська комуністична влада не стільки хотіла денаціоналізувати українців і деукраїнізувати прикордоння, скільки ліквідувати УПА та зберегти територіальну цілісність Польщі (на яку, звичайно ж, нібито посягали українці).

Проте здається мені, що відзначення 65-ї річниці не проходитиме у млявій всеузгодженості. На те є кілька причин.