Перекреслити помилки минулого

У розпалі польсько-українського воєнного взаємознищення знаходилися люди, які хотіли припинити проливання крові невинного цивільного населення. Таких ситуацій не було багато, але саме тому варто їх сьогодні пригадувати: сучасний погляд на минуле найчастіше базується на тих справах, коли два народи ставали ворогами. Приклад результативної домовленості польських та українських підпільників – угода від 21 травня 1945 р. про ненапад і співпрацю між Армією крайовою та Організацією українських націоналістів і Українською повстанською армією. В містечку Цешанові Любачівського повіту, неподалік місця укладення примирення, 18 травня цього року відбулася присвячена цій темі історична конференція, яка, у свою чергу, стала прикладом вартісного, професійного й неупередженого підходу до спільного минулого.
Менше жертв
– Коли людей охоплює ненависть, то вистачить іскорки, щоб вони почали один в одного стріляти. Так було колись, так є сьогодні. Проте ми можемо похвалитися перед світом тим, що українці і поляки під час конфлікту зуміли договоритися. Ми маємо пригадувати цих людей-героїв, які знайшли в собі силу побороти ненависть, – говорив ініціатор конференції, греко-католицький священик о. Стефан Батрух, голова Фонду духовної культури пограниччя
У Жарі сьогодні росте ліс, але учасники конфренції в Цешанові вірять, що незабаром місце підписання порозуміння між АК, ОУН та УПА буде увічнене й означене. Фото Григорія Сподарика

.

3-4 червня відбудеться VI Фестиваль лемківської культури «Кличе Зелена Неділя»

Festyval_Rivnja_2012

3-4 червня 2012 року в селі Рівня Рожнятівського району на Івано-Франківщині відбудеться VI Прикарпатський фольклорно-етнографічний фестиваль лемківської культури «Кличе Зелена Неділя».

В програмі – вшанування пам’яті жертв депортації.

На гостей фестивалю чекають: автентична пісня унікального українського субетносу – лемків та західних бойків, насильницьки виселених з території Польщі на Україну, приємні хвилини насолоди етнічною музикою та танцем. Потішать ексклюзивні вироби декоративно-прикладного, народно-вжиткового мистецтва і ремесел.

Ми памятаємо. Іванна Іванусів (1909-2000)

Ivanusiv

 

Сьогодні відзначаємо 103-у річницю від народження ІВАННИ ІВАНУСІВ (СМОЛИНСЬКА) (1909-2000)

 

27 травня 1909 року в селі Розтока Велика (сьогодні Республіка Польща) на Лемківщині у сім’ї священика народилася Іванна ІВАНУСІВ – мисткиня, майстер з гончарства та спеціаліст у ділянці художньої кераміки.

 

Дитячі та юнацькі роки провела в Новій Веси неподалік Нового Сонча, де її батько був парохом. Наступні два десятиліття Іванна часто змінювала місце проживання, не затримувалась на довго.

 

У 1932 році вона разом з чоловіком Ярославом Іванусівим поселилася в містечку Богородчани на Івано-Франківщині. Та перед Другою світовою війною вони повернулися на Лемківщину, спочатку в Новий Весь, а згодом – у Новий Сонч.

Ми памятаємо. Никифор Дровняк (1895-1968) та Еммануїл Мисько (1929-2000)

nykyfor  Mysko__21__1929_-_12__2000

 

Сьогодні відзначаємо 117-у річницю від народження НИКИФОРА ДРОВНЯКА (1895-1968) та 83-у від народження ЕММАНУЇЛА МИСЬКА (1929-2000)

 

21 травня 1895 року в Криниці (сьогодні Республіка Польща) на Лемківщині у сім’ї Євдокії Дровняк народився син Епіфаній (якого через екзотичність імені ще немовлям  стали називати Никифором) – самобутній український художник-примітивіст.

 

Шкільна наука давалася Никифору важко, а тому навчання довелося полишити. Змалку не навчився добре говорити, навчився хіба що писати друкованими літерами, трохи читати та рахувати. Зате змалку любив малювати – спочатку грифелем на дошці, згодом олівцем на клаптиках паперу. Малював образки з дивовижними спорудами, фантастичними святими, які згодом обмінював у селян на хліб. За свій хист криничани іронічно прозвали Никифора Матейком.

 

Як художника Никифора світ відкрив 1932 року, коли в Парижі в галереї Leon Marseille експонувалося його 200 малюнків. На виставку українських, французьких та італійських художників, яку влаштував у листопаді  Українським народним музеєм ім. Т.Шевченка, вони потрапили завдяки старанням львівського художника  Романа Турина, який під час мандрівки до Криниці був вражений творчістю лемківського маляра-самоука. Творчістю Дровняка також зацікавився польський художник Єжи Вольф, який у 1938 році опублікував у часописі Arkady нарис «Маляр наївного реалізму в Польщі. Никифор».