ЛЕМКІВ КРАЙ

У південно-східному куточку Польщі розташувалася привітна для тисяч українців земля, добре облаштована для фольклорного й зеленого туризму. Про неї багато хто в Україні чув, ще більше знають її з розповідей своїх батьків і дідів. Але мало хто справді побував на Лемківщині – в мальовничому краї, що лежить у південно-східному закутку Польщі. Він розтягся на 100 км уздовж словацького кордону і впирається в етнічну бойківську територію. Подорож на Лемківщину, або ж Лемковину, як називають її самі лемки, для українців є прикладом класичного “ностальгійного туризму” на кшталт поїздок німців до Гданська, росіян до Севастополя, а поляків до Львова й Вільнюса.

Парадоксальним чином своєю неповторною аурою теперішня Лемковина “завдячує” депортації автохтонного населення. В міжвоєнний період про цей край говорили як про відсталий. Після війни дві третини зі 100 тис. лемків депортовано в Україну, решту, внаслідок акції “Вісла”, – на Північ і Захід Польщі. Потім 5–7 тис. людей повернулися назад у лемківські гори – напрошується аналогія з кримськими татарами, котрі знову заселяють землю предків.

Найкраще для поїздок Лемківщиною, географічно дещо розкиданою, придався б власний автомобіль, або ж, якщо це групова поїздка, згодяться й велосипеди.

НАД ГАЛИЧЕМ ЯСНА ЗОРЯ

Над Галичем ясна зоря, (Двічі)
Тихий вітер віє з моря. (Двічі)

Уже, уже стан, русине, (Двічі)
Твоє ім’я не загине! (Двічі)

Вєнкша сторона за нами, (Двічі)
Юж вороги під ногами. (Двічі)

Юж вороги утікают, (Двічі)
Бо їм права пропадают! (Двічі)

Грими Дністре, шуми Сяне, (Двічі)
Радість, радість, галичане! (Двічі)

НАВЕРНИ СОЙ ВОЛКИ

Наверни сой волки к собі,
І прид до мя — повім тобі.
Явор, явор, яворів лист,
Яка же то, миленька, віст?

Я мильшого од тебе мам,
Волки свої навертай сам.
Явор, явор, яворів лист,
Зла про тебе, миленький, віст.

Кед ти, милий, серця не маш,
Гуляй собі, гуляй, гуляй.
Явор, явор, яворів гай,
На прощання ручку мі дай.

НА ШИРОКІЙ МЕДЖИ ГРУШКА КОНАРИСТА

На широкій меджи грушка конариста, (Двічі)
Юж ся похилила (Двічі)
Доєдна галузка.
Юж ся похилила (Двічі)
Доєдна галузка.

Доєдна галузка і вершок ся зламав. (Двічі)
Парадний паробок (Двічі)
З дівчатма в карти грав.
Парадний паробок (Двічі)
З дівчатма в карти грав.

Грали они грали, полігали спати. (Двічі)
Прилетів білий птах, (Двічі)
Почав їх зганяти.
Прилетів білий птах, (Двічі)
Почав їх зганяти.

Вставай, дівча, вставай, юж єс ся виспала. (Двічі)
Твій зелений вінец (Двічі)
Бистра вода взяла.
Твій зелений вінец (Двічі)
Бистра вода взяла.

Ой як си го взяла, нехай си го несе, (Двічі)
Ми ся побудиме, (Двічі)
Ми го здогониме.
Ми ся побудиме, (Двічі)
Ми го здогониме.

В калиновім лесє вода древко несе, (Двічі)
Сідит на нім дівча, (Двічі)
Довги власи чеше.
Сідит на нім дівча, (Двічі)
Довги власи чеше.

Чесала, чесала і гірко плакала,
Же юж свій віночок (Двічі)
На картах програла.
Же юж свій віночок (Двічі)
На картах програла.

Ой вінку, мій вінку, з доброго барвінку,
Як я тя тримала (Двічі)
В скрині, в перескринку.
Як я тя тримала (Двічі)
В скрині, в перескринку.

Не могла я тебе довше затримати. (Двічі)
Пришли добри люде, (Двічі)
Мусіла м тя дати.
Пришли добри люде, (Двічі)
Мусіла м тя дати.

В калиновім лесє улан коня чеше,
Шабльом траву косит, (Двічі)
Коникови носит.
Шабльом траву косит, (Двічі)
Коникови носит.

НА ТІЙ ГОРИ ВИСОКІЙ

На тій гори високій стоїт древко зелене.
Ой хто же буде цілував моє личко червене?

Цілував го шугаїк, але го юж не буде.
Ой як на мою душечку, він юж про мене забуде.