ЗАГРАЙТЕ МІ, ГУДАЧКИ, ЗАГРАЙТЕ МІ ТРИ ТАНЦІ

Заграйте мі, гудачки, заграйте мі три танці,
Керпці ся мі подерли і виходят з них пальці, з них пальці

Так єм ся розтанцовав, аж мі змокла сорочка,
А вам жеби ся вело хоч два сини до рочка, до рочка.

Ой грайте мі, гудачки, тай чардаша весело,
Жеби ся молодятам господарство вело,вело!

АКЦІЯ “ВІСЛА” – ОСТАННІЙ АКТ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

Akcja_Wisla

“Велика операція проти УПА та решти українського населення Польщі (бл. 150 тис. осіб) була підготовлена ще у 1946 р. За зразок було взято сталінську практику розв’язання національних проблем…

Метою акції було передовсім виселення українського населення, а лише пізніше – знищення українського партизанського руху. Виселення відбувалося із великою брутальністю, супроводжувалося численними вбивствами. Виселених скеровували на західні та північні землі, прагнучи (без сумніву, свідомо) до розірвання парафіяльних та сусідських, ба, навіть родинних зв’язків.

Принагідно були ліквідовані всі форми українського національного життя, які ще існували. Важко заперечувати висновок, що прихованою метою цього розселення була ліквідація української громади в Польщі засобами вимушеної полонізації modo sovietico”.

Ці слова, почерпнуті із статті польського історика Тадеуша Анджея Ольшанського, автора м.ін. виданої у 1990-тих “Історії України ХХ ст.”, дуже влучно характеризують військову операцію, яку під криптонімом Акція “Вісла” здійснено у квітні-липні 1947 року.

Була це водночас остання великомасштабна подія у історії кількасотрічного українсько-польського “недобросусідства”, яке почалося у половині XIV ст., коли відбувся розвал Галицько-Волинської держави.

СТОСУНКИ ЛЕМКІВ З УКРАЇНСЬКОЮ ПОВСТАНСЬКОЮ АРМІЄЮ

У дитинстві до моїх улюблених занять належало слухання розповідей про Лемківщину, звідки походили мої батьки. Про землю предків розповідали члени родини та знайомі. Я вислухав велику кількість розповідей. Очевидно, як буває в таких випадках, мої близькі надзвичайно ідеалізували край дитинства. Коли я вперше побачив землю предків на власні очі, був дещо розчарований. Тим не менше розповіді моїх близьких творили барвисту панораму Лемківщини – до акції “Вісла”. Розповідалося про карпатську природу, топографію місцевості, вигляд хат, життя лемків. На питання, які я задавав, діставав вичерпні відповіді.

Була тільки одна тема, якої мої співбесідники не хотіли чіпати. Стосувалася вона діяльності Української Повстанської Армії на Лемківщині. Самі не порушували цього питання ніколи. Коли питав я, були дуже стримані. Найчастіше я діставав відповідь, що “партизани” часами приходили до села, брали харчі й усе, чого потребували, а пізніше повертались до лісу. Важко було їм відмовити, бо вони були озброєні. Саме окреслення “партизан”, зрештою, мало для моїх співрозмовників швидше негативний характер. Цим словом називали також банди грабіжників, що робили напади на лемківські села як у період ІІ світової війни, так і в повоєнні роки. Оклик: “Партизани в селі!” – був сигналом для мешканців, що треба сховати все, що має більшу матеріальну вартість.

ЗАГРАЙТЕ МІ ПОТРЯСКУ

Заграйте мі потряску,
Бом стратила, червена ружа,
Дробна фіалка, запаску.
Бом стратила, червена ружа,
Дробна фіалка, запаску.

Яку-таку, з квітами,
Літом принесла, червена ружа,
Дробна фіалка, від мами.
Літом принесла, червена ружа,
Дробна фіалка, від мами.

Заграйте мі ищи раз,
Бом стратила, червена ружа,
Дробна фіалка, другу зас.
Бом стратила, червена ружа,
Дробна фіалка, другу зас.

 

КАПЕЛАНИ ТА ДУХОВНА ОПІКА В УКРАЇНСЬКІЙ ДИВІЗІЇ ВІЙСЬК СС “ГАЛИЧИНА”

Дивізія СС “Галичина” відіграла незначну роль у Другій світовій війні, але й нині вона є предметом гострих дискусій як в Україні, так і за кордоном.

Підставою для цих суперечок є: приписування дивізії участі у каральних операціях проти цивільних мешканців – ідеться про створені чотири т. зв. “поліційні полки”, а саме: 4, 5, 6 і 7-й, із яких 4-й полк із середини лютого 1944 р. діяв у районі Збаража, Золочева і Бродів проти радянських партизанів, а 5-й – у той самий час був направлений у район Любліна, Грубешева і Холма воювати проти польських та радянських партизанів [1, с. 53-54]; зарахування дивізії до дивізії СС, але в конкретному значенні цього слова ця дивізія не була дивізією СС, а – дивізією зброї СС (Waffen SS), бо її український офіцерський і солдатський склад ніколи не був абсорбований нацистською ідеологією, а лише підпорядкований есесівському командуванню [2, с. 236] і, зрештою, райхсфюрер СС Генріх Гіммлер вважав українців не есесівцями, а тільки тими, хто служить в СС, тому термін СС заборонялося вживати щодо вояків, які служили в підрозділах СС, але не були німцями за національністю [1, с. 77].