Blog

А В МИСЦОВІЙ ЧОРНЯ РОЛЯ

А в Мисцовій чорня роля,
Я єй орав не буду.
А в Мисцовій чорня роля,
Я єй орав не буду.
Повідат мі моя фраїречка,
Же на войну поїду.
Повідат мі моя фраїречка,
Же на войну поїду.

Тот перстеник, штос мі дала,
Я го носив не буду.
Тот перстеник, штос мі дала,
Я го носив не буду.
Шмарю я го посеред Дунаю,
Сам на войну поїду.
Шмарю я го посеред Дунаю,
Сам на войну поїду.

Ту хустину, штос мі дала,
Я з ней давно феци мав.
Ту хустину, штос мі дала,
Я з ней давно феци мав.
Жебис собі, Ганю, не думала,
Же я тебе в серцю мам.
Жебис собі, Ганю, не думала,
Же я тебе в серцю мам.

Права нога постріляна,
Ліва рука одтята.
Права нога постріляна,
Ліва рука одтята.
Подумай сой, моя наймиленьша,
Яка война завзята!
Подумай сой, моя наймиленьша,
Яка война завзята!

З єдної строни доктор стоїт,
Кулі з мене виберат.
З єдної строни доктор стоїт,
Кулі з мене виберат.
З другой строни капраль стоїт,
Смерти ся не сподіват!
З другой строни капраль стоїт,
Смерти ся не сподіват!
Я на войни, з войни назад,

А ти ся не видала,
Я на войни, з войни назад,
А ти ся не видала,
Повідж же мі, моя Ганусенько,
На кого ж ти чекала?
Повідж же мі, моя Ганусенько,
На кого ж ти чекала?

Чекала я, мій миленький,
Чекала я на тебе.
Чекала я, мій миленький,
Чекала я на тебе.
Же як ти ся з воєнки повернеш,
То ся видам за тебе.
Же як ти ся з воєнки повернеш,
То ся видам за тебе.

А ЗА НАШОМ ХИЖОМ КОПА СЕНА

А за нашом хижом копа сена, (Двічі)
Вчера била дівка, вчера била дівка, гнеска жена. (Двічі)

Вчера била дівка під віночком, (Двічі)
А гнеска невіста (юж жена), а гнеска невіста (юж жена) під чепочком. (Двічі)

Вчера била дівка заплетена, (Двічі)
А гнеска юж жена, а гнеска юж жена почеплена. (Двічі)

Вчера била дівка татусьова, (Двічі)
А гнеска юж жена, а гнеска юж жена Ванюсьова. (Двічі)

 

ЛЕМКІВСЬКІ ПІСНІ

Пісенна спадщина українського народу пересипана народними перлинами, які впродовж віків витворювалися на етнічних землях у середовищі наддніпрянців, степовиків, слобожан, волинян, поліщуків, лемків, гуцулів, бойків, закарпатців та інших. У цьому вихорі багатоголосся виділяється, як зазначає академік Філарет Колесса, лемківський музичний діалект, який, «незважаючи на близькість західноєвропейських впливів, виявляє велику консервативність та зберігає чимало архаїчних елементів, що коріняться в глибокій давнині».

У пісенній скарбниці лемків численно збереглися давні календарно-обрядові пісні, які тісно пов’язані з конкретною порою року, звичаями та різними видами сільськогосподарської діяльності. У них звучить гімн людині і природі. Колядки, щедрівки, веснянки, собіткові, жниварські пісні лемківського краю належать до багатої палітри українських народних пісень, їхню специфіку неодноразово досліджували та аналізували не лише українські етнографи, літературознавці, музикознавці, але й закордонні культурні діячі.

 

РІЗЬБЯРСТВО ТА КАМЕНЯРСТВО НА ЛЕМКІВЩИНІ

ДЕРЕВЯНИЙ ПРОМИСЛ

Важливою підставою життя лемків є деревний промисл. Ліс є великим джерелом доходу для мешканців Лемківщини. Деякі села, положені серед старих, густих борів, напр. Чорна Вода біля Щавниці, Дальова біля Яслиськ, Мощанець, Суровиця, Дарів, Поляни, Полави, Завої в Романівщині, Команча, займаються стинанням, чищенням, доставою дерева (ялиць, смерік, сосен, буків) до тартаків, залізниці та міст, і це приносить їм великі прибутки.

Самий переріб дерева на промислові предмети слабо розвинений. Він радше зужитковується та примінюється до власних потреб, а саме на гонти, протісся, лати, бельки, форшти при будові хат і господарських будинків. Виріб гонтів був давніше дуже широко розвинений і доставляв першої якости матеріял до накривання дахів тощо.

Майже всі церкви на Лемківщині були покриті гонтами, і то не лише дахи, але всі стіни, щоб дерево не нищилося, бо легше купити кілька чи кільканадцять кіп гонтів, ніж будувати нову стіну. До того й муровані церкви були криті гонтами. Щойно тоді, як лемки відкрили нове джерело доброго заробітку в Америці, почали вживати на покриття церкви бляху, тому саме, що вона дуже довготривала.

 

ЯВОЖНО – ТРАГІЧНИЙ СИМВОЛ АКЦІЇ «Вісла»

Наприкінці «У рамках репресивної акції щодо української людності вирішено: 1. В скорому темпі переселити українців та змішані сім’ї на повернуті терени (…), не створюючи компактних скупчень і не ближче 100 км від кордону. 2. Виселенську акцію погодити з урядами Радянського Союзу і Чехословаччини», – такими лаконічними словами записано в протоколі із засідання Політбюро Польської робітничої партії від 29 березня 1947 р. рішення про негайне проведення акції «Вісла». Рішення про трагедію майже двохсот тисяч українців, які уникнули брутальної депортації в УРСР. Найвищий орган комуністів у Польщі вирішив переселити з етнічних земель усі гілки українського народу на західні і північні землі Польщі. Полонізація стала остаточною ціллю національної політики польських властей. Не такої сподівалися заплати лемки від Владислава Гомулки, якого переховували перед нацистами в 1942 р. Ось комуністична вдячність!