|
А за нашом хижом копа сена, (Двічі) Вчера била дівка під віночком, (Двічі) Вчера била дівка заплетена, (Двічі) Вчера била дівка татусьова, (Двічі) |
Категорія: Різне
ЛЕМКІВСЬКІ ПІСНІ
Пісенна спадщина українського народу пересипана народними перлинами, які впродовж віків витворювалися на етнічних землях у середовищі наддніпрянців, степовиків, слобожан, волинян, поліщуків, лемків, гуцулів, бойків, закарпатців та інших. У цьому вихорі багатоголосся виділяється, як зазначає академік Філарет Колесса, лемківський музичний діалект, який, «незважаючи на близькість західноєвропейських впливів, виявляє велику консервативність та зберігає чимало архаїчних елементів, що коріняться в глибокій давнині».
У пісенній скарбниці лемків численно збереглися давні календарно-обрядові пісні, які тісно пов’язані з конкретною порою року, звичаями та різними видами сільськогосподарської діяльності. У них звучить гімн людині і природі. Колядки, щедрівки, веснянки, собіткові, жниварські пісні лемківського краю належать до багатої палітри українських народних пісень, їхню специфіку неодноразово досліджували та аналізували не лише українські етнографи, літературознавці, музикознавці, але й закордонні культурні діячі.
РІЗЬБЯРСТВО ТА КАМЕНЯРСТВО НА ЛЕМКІВЩИНІ
ДЕРЕВЯНИЙ ПРОМИСЛ
Важливою підставою життя лемків є деревний промисл. Ліс є великим джерелом доходу для мешканців Лемківщини. Деякі села, положені серед старих, густих борів, напр. Чорна Вода біля Щавниці, Дальова біля Яслиськ, Мощанець, Суровиця, Дарів, Поляни, Полави, Завої в Романівщині, Команча, займаються стинанням, чищенням, доставою дерева (ялиць, смерік, сосен, буків) до тартаків, залізниці та міст, і це приносить їм великі прибутки.
Самий переріб дерева на промислові предмети слабо розвинений. Він радше зужитковується та примінюється до власних потреб, а саме на гонти, протісся, лати, бельки, форшти при будові хат і господарських будинків. Виріб гонтів був давніше дуже широко розвинений і доставляв першої якости матеріял до накривання дахів тощо.
Майже всі церкви на Лемківщині були покриті гонтами, і то не лише дахи, але всі стіни, щоб дерево не нищилося, бо легше купити кілька чи кільканадцять кіп гонтів, ніж будувати нову стіну. До того й муровані церкви були криті гонтами. Щойно тоді, як лемки відкрили нове джерело доброго заробітку в Америці, почали вживати на покриття церкви бляху, тому саме, що вона дуже довготривала.
ЯВОЖНО – ТРАГІЧНИЙ СИМВОЛ АКЦІЇ «Вісла»
Наприкінці «У рамках репресивної акції щодо української людності вирішено: 1. В скорому темпі переселити українців та змішані сім’ї на повернуті терени (…), не створюючи компактних скупчень і не ближче 100 км від кордону. 2. Виселенську акцію погодити з урядами Радянського Союзу і Чехословаччини», – такими лаконічними словами записано в протоколі із засідання Політбюро Польської робітничої партії від 29 березня 1947 р. рішення про негайне проведення акції «Вісла». Рішення про трагедію майже двохсот тисяч українців, які уникнули брутальної депортації в УРСР. Найвищий орган комуністів у Польщі вирішив переселити з етнічних земель усі гілки українського народу на західні і північні землі Польщі. Полонізація стала остаточною ціллю національної політики польських властей. Не такої сподівалися заплати лемки від Владислава Гомулки, якого переховували перед нацистами в 1942 р. Ось комуністична вдячність!
ТАЛЕРГОФ
Черговий раз при перегляді інтернет-сторінок, присвячених темі Талергофа*, мене вразило, як завзято російські сайти використовують цю тему для запеклих політичних маніпуляцій. Інакше як “геноцидом русского народа” чи “Галицкой Голгофой” Талергоф, який, до слова, був не єдиним табором для цивільних інтернованих осіб у час Першої світової війни, на цих сайтах не називають. Австро-угорське позначення русинів досі, чи саме зараз, забезпечує хаос у думках. Русини, або ще, на талергофських сайтах, “русскіє братья” або просто “русскіє” , це зовсім не автоматичне окреслення москвофіла, як можна зрозуміти з пропагандистських численних сучасних інформацій. Так називалися в Австро-Угорській монархії українці, тобто мешканці Східної Галичини, нещасні жертви постійних маніпуляцій своїх сусідів – поляків чи росіян.